Головач, І. Ю. Сучасна стратегія діагностики і довготривалого лікування постменопаузального остеопорозу [Text] / І. Ю. Головач // Український ревматологічний журнал. - 2018. - № 2. - С. 9-16. - Бібліогр. в кінці ст. Rubrics: Бисфосфонаты MeSH-main: ОСТЕОПОРОЗ ПОСТКЛИМАКТЕРИЧЕСКИЙ -- OSTEOPOROSIS, POSTMENOPAUSAL (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология) ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (профилактика и контроль, этиология) КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY (действие лекарственных препаратов) Annotation: В оглядовій статті представлено й узагальнено сучасні дані щодо підходів до діагностики та лікування постменопаузального остеопорозу. В огляді зроблено спробу допомогти визначити вибір лікарських засобів і забезпечити найкращі клінічні стратегії управління для жінок у постменопаузальний період. Діагноз остеопорозу базується на виокремленні пацієнтів із високим ризиком переломів і виявленні у них таких критеріїв: перенесений остеопоротичний перелом, 10-річна ймовірність перелому за регіональною моделлю FRAX® перевищує поріг втручань і Т-критерій, визначений методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії, нижче –2,5 SD. Щодо питання, хто з пацієнток підлягає фармакологічному втручанню, то виділяють три групи: пацієнти з низькоенергетичними переломами в анамнезі, пацієнти з низькою кістковою масою і пацієнти з остеопенічним синдромом і високим ризиком виникнення остеопоротичних переломів (за даними FRAX®). Медикаментозне лікування при остеопорозі спрямоване на зниження ризику переломів. Бісфосфонати є препаратами першої лінії. Особливості їх фармакології та здатність накопичуватися у кістковій тканині роблять можливим проведення пауз у лікуванні — «лікарських канікул». Рішення про тривалість терапії бісфосфонатами і довгочасність перерви в лікуванні, а також застосування препаратів з альтернативним механізмом дії необхідно приймати з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта з використанням щорічної оцінки факторів ризику, динаміки мінеральної щільності кістки і маркерів кісткового обороту Present knowledge on approaches to the diagnostics and treatment of postmenopausal osteoporosis is presented and summarized in the review paper. This review attempts to identify medication options and provide the best clinical management strategies for postmenopausal women. The diagnosis of osteoporosis is based on separation of patients with a high fractures risk and identification of the following criteria: suffered osteoporotic fracture, a 10-year fracture probability in the regional FRAX model exceeds the intervention threshold and the T-test determined by the Dual-photon X-ray absorptiometry is below –2.5 SD. Regarding the question on which patients are subject to pharmacological intervention, three groups of patients are distinguished: patients with low-energy fractures in the anamnesis, patients with low bone mass and patients with osteopenic syndrome and a high risk of osteoporotic fractures (according to FRAX®). Drug treatment of osteoporosis is aimed at reducing the risk of fractures. Bisphosphonates are first-line drugs. Features of their pharmacology and the ability to accumulate in the bone tissue make it possible to hold pauses in treatment — «drug holidays». The decision on the duration of bisphosphonate therapy and the duration of interruption in treatment, as well as the use of drugs with an alternative mechanism of action, should be made taking into account the individual characteristics of a patient, using an annual assessment of risk factors, dynamics of bone mineral density and bone turnover markers There are no free copies |