Нові можливості в корекції гіперурикемії у хворих на сечокам’яну хворобу та сечокислу гіперкристалурію [Text] = Current Possibilities in the Correction of Hyperuricemia in Patients with Urolithiasis and Uric Acid Hypercrystallization / В. В. Черненко [та ін.] // Здоров’я чоловіка. - 2019. - N 3. - С. 70-74. - Бібліогр.: в кінці ст. Rubrics: Фебуксостат--тер прим MeSH-main: ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (патофизиология, профилактика и контроль, терапия, этиология) МОЧЕВАЯ КИСЛОТА -- URIC ACID (анализ, вредные воздействия) УРОЛИТИАЗ -- UROLITHIASIS (патофизиология, терапия, этиология) АЛЛОПУРИНОЛ -- ALLOPURINOL (анализ, терапевтическое применение) СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL Annotation: Мета дослідження - вивчення ефективності вживання та особливостей застосування препарату фебуксостат у корекції рівня сечової кислоти (СК) у сироватці крові у хворих на сечокам'яну хворобу (СКХ) та сечокислу гіперкристалурію (СКГК) у порівнянні з алопуринолом. У дослідженні взяли участь 310 пацієнтів із СКХ та СКГК, у яких було виявлено гіперурикемію. Пацієнти 1-ї групи (n = 124) приймали фебуксостат, 2-ї групи (n = 186) - алопуринол. Контроль рівня СК у плазмі крові та сечі проводили 1 раз на місяць перші 3 місяці та 1 раз у 2 місяці у наступні 10 місяців. Встановлено, що залежно від швидкості досягнення цільового рівня СК у сироватці крові у процесі лікування обома препаратами виділено 3 групи: a - 106 (36,3 %) пацієнтів зі швидким досягненням цільового рівня СК у сироватці крові (у перші 2 міс); b - 100 (35,2 %) пацієнтів зі значним зниженням урикемії у перші 2 міс та тривалим терміном досягнення цільового рівня СК у сироватці крові (понад 4 міс); c - 86 (29,4 %) пацієнтів з тяжкою корекцією гіперурикемії (понад 9 міс). Вживання фебуксостату надає змогу швидше та безпечніше досягти цільового рівня СК у плазмі крові, ніж алопуринолу - через 4 міс у 102 (82,3 %) пацієнтів 1-ї групп проти 61 (36,2 %) пацієнта 2-ї групи. Абсолютні значення рівня СК у плазмі крові не є орієнтиром у виборі початкової дози фебуксостату. Критерієм для безпечного переведення пацієнтів на підтримувальні дози урикостатичних препаратів є нормалізація рівня СК не тільки в сироватці крові, а й у сечі. Застосування урикостатичних препаратів фебуксостат та алопуринол потребує індивідуального підбору лікувальної та підтримуючої доз, заснованого на динамічному контролі за рівнем СК сироватки крові та сечі у процесі лікування на тривалий період часу. Достовірне зростання рівня добового діурезу на тлі застосування обох урикостатичних препаратів може свідчити про покращання функції нирок та можливість відновлення функціонального стану канальцевого апарату на тлі адекватної корекції гіперурикемії, можливість зворотних змін, викликаних уратною нефропатією, що більш виражене під час вживання фебуксостату. Заключения: фебуксостат є сучасним потужним непуриновим урикостатичним препаратом із селективною дією та кращою ефективністю (93,5 % в 1-й групі проти 78,1 % пацієнтів 2-ї групи), а також переносимістю, ніж алопуринол (побічні ефекти у 9,6 % пацієнтів). Включення препарату фебуксостат у комплекс заходів з про- та метафілактики СКХ для більш швидкої та безпечної корекції гіперурикемії надасть змогу підвищити їх ефективність.Мета дослідження - вивчення ефективності вживання та особливостей застосування препарату фебуксостат у корекції рівня сечової кислоти (СК) у сироватці крові у хворих на сечокам'яну хворобу (СКХ) та сечокислу гіперкристалурію (СКГК) у порівнянні з алопуринолом. У дослідженні взяли участь 310 пацієнтів із СКХ та СКГК, у яких було виявлено гіперурикемію. Пацієнти 1-ї групи (n = 124) приймали фебуксостат, 2-ї групи (n = 186) - алопуринол. Контроль рівня СК у плазмі крові та сечі проводили 1 раз на місяць перші 3 місяці та 1 раз у 2 місяці у наступні 10 місяців. Встановлено, що залежно від швидкості досягнення цільового рівня СК у сироватці крові у процесі лікування обома препаратами виділено 3 групи: a - 106 (36,3 %) пацієнтів зі швидким досягненням цільового рівня СК у сироватці крові (у перші 2 міс); b - 100 (35,2 %) пацієнтів зі значним зниженням урикемії у перші 2 міс та тривалим терміном досягнення цільового рівня СК у сироватці крові (понад 4 міс); c - 86 (29,4 %) пацієнтів з тяжкою корекцією гіперурикемії (понад 9 міс). Вживання фебуксостату надає змогу швидше та безпечніше досягти цільового рівня СК у плазмі крові, ніж алопуринолу - через 4 міс у 102 (82,3 %) пацієнтів 1-ї групп проти 61 (36,2 %) пацієнта 2-ї групи. Абсолютні значення рівня СК у плазмі крові не є орієнтиром у виборі початкової дози фебуксостату. Критерієм для безпечного переведення пацієнтів на підтримувальні дози урикостатичних препаратів є нормалізація рівня СК не тільки в сироватці крові, а й у сечі. Застосування урикостатичних препаратів фебуксостат та алопуринол потребує індивідуального підбору лікувальної та підтримуючої доз, заснованого на динамічному контролі за рівнем СК сироватки крові та сечі у процесі лікування на тривалий період часу. Достовірне зростання рівня добового діурезу на тлі застосування обох урикостатичних препаратів може свідчити про покращання функції нирок та можливість відновлення функціонального стану канальцевого апарату на тлі адекватної корекції гіперурикемії, можливість зворотних змін, викликаних уратною нефропатією, що більш виражене під час вживання фебуксостату. Заключения: фебуксостат є сучасним потужним непуриновим урикостатичним препаратом із селективною дією та кращою ефективністю (93,5 % в 1-й групі проти 78,1 % пацієнтів 2-ї групи), а також переносимістю, ніж алопуринол (побічні ефекти у 9,6 % пацієнтів). Включення препарату фебуксостат у комплекс заходів з про- та метафілактики СКХ для більш швидкої та безпечної корекції гіперурикемії надасть змогу підвищити їх ефективність The objective: to study the effectiveness of the reception and the peculiarities of the use of the drug febuxostat in the correction of the level of uric acid (UA) in the blood serum of patients with urolithiasis and uric acid (UA) hypercrystalluria compared with allopurinol. Materials and methods. The study involved 310 patients with urolithiasis and UAH in whom hyperuricemia was detected. Patients of the 1st group (n = 124) took febuxostat, the 2nd group (n = 186) took allopurinol. Monitoring the level of UA in blood serum and urine was performed 1 time per month for the first 3 months and 1 time in 2 months for the next 10 months. Results. Depending on the speed of reaching the target level of serum UA in the course of treatment with both drugs, three groups were identified: a – 106 (36.3%) patients with fast achievement of the target level of UA in serum (in the first 2 months); b – 100 (35.2%) patients with a significant decrease in uricemia in the first 2 months and a long time to reach the target UA values in blood serum (more than 4 months); s – 86 (29.3%) patients with severe correction of hyperuricemia (more than 6 months). The use of febuxostat makes it possible to achieve the target serum UA level faster and safer than allopurinol – after 4 months in 102 (82.3%) patients of the 1-st group compared with 61 (36.2%) patients of the 2nd group. The absolute values of the level of UA in plasma are not decisive in the choice of the initial dose of febuxostat. The criterion for the safe transfer of patients to maintenance doses of uricostatic drugs is the normalization of UA levels not only in blood serum, but also in urine. The use of febuxostat and allopurinol preparations requires an individual selection of therapeutic and maintenance doses, based on dynamic control of the level of UA in the blood serum and urine during treatment for a long period of time. A significant increase in the level of daily diuresis while taking both uricostatic drugs may indicate an improvement in renal function and also the possibility of restoring the functional state of the tubular apparatus against the background of an adequate correction of hyperuricemia, the possibility of reverse changes caused by urate nephropathy is more pronounced while taking febuxostat. Conclusion. Febuxostat is a modern powerful uricostatic drug with a selective mechanism of action and better efficacy (93.5% in the 1st group compared to 78.1% of the patients in the 2nd group), as well as tolerance than allopurinol (side effects in 9, 6% of patients). The inclusion of febuxostat in the complex of measures for prophylactic and metaphylaxis of urolithiasis for faster and safer correction of hyperuricemia will make it possible to increase their effectiveness Additional Access Points: Черненко, В. В. Савчук, В. Й. Желтовська, Н. І. Черненко, Д. В. Бондаренко, Ю. М. There are no free copies