Якимович, Д. В.     Аналіз щільності твердих тканин пришийкової ділянки постійних зубів різних груп [Text] = Density analysis of hard tissues of cervical region of permanent teeth of different groups / Д. В. Якимович, З. З. Масна, О. З. Масна-Чала // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2023. - Т. 22, № 4. - С. 52-58. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-main: ЗУБНОЙ РЯД -- DENTITION КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY (физиология) ЗУБНАЯ ЭМАЛЬ -- DENTAL ENAMEL (ультраструктура) ДЕНТИН -- DENTIN (ультраструктура) ЗУБНОЙ ЦЕМЕНТ -- DENTAL CEMENTUM (ультраструктура, физиология) СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- COMPARATIVE STUDY СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL Annotation: У практиці клінічної та експериментальної стоматології численні дослідження присвячені вивченню особливостей динаміки щільності кісткової тканини щелеп у віковому аспекті та при різних патологічних станах. При цьому визначення мінеральної щільності твердих тканин зубів знаходить практичне застосування лише в поодиноких випадках. Мета роботи: з’ясування особливостей співвідношення показників щільності твердих тканин постійних зубів різних груп у пришийковій ділянці. Матеріал і методи. Для визначення щільності твердих тканин пришийкової ділянки опрацьовано рентгенограми 320 інтактних постійних зубів (n=10 для кожного зуба постійного прикусу), виконаних на апараті для дентальної радіовізіографії Siemens з програмним забезпеченням Trophy Radiology. Знімки опрацьовані в програмі VixWin Pro. Одиниця виміру щільності тканин – умовна одиниця сірості (УОС). Щільність тканин у пришийковій ділянці визначали окремо для емалі, цементу та дентину, різницю між встановленими показниками подано у відсотках. Результати дослідження. Встановлено істотну різницю показників щільності емалі, дентину та цементу постійних зубів. З’ясовано, що в пришийковій ділянці у різців найвищу щільність має дентин, найнижчу –цемент; у ікол найвищу щільність має дентин, найнижчу – емаль; у малих кутніх зубів найвищу щільність має дентин, найнижчу – цемент; у великих кутніх зубів найвищу щільність має емаль, найнижчу – цемент. Показники щільності емалі та дентину є найнижчими у різців, далі поступово збільшуються у ікол та малих кутніх зубів і сягають максимального значення у великих кутніх зубів. Показники щільності цементу також є найнижчими у різців, дещо вищим у малих кутніх зубів, ще зростають у ікол і максимального значення сягають у великих кутніх зубів. Висновок. При використанні променевих методів для дослідження стану твердих тканин зубів, саме променеві біомаркери можуть стати ефективним інструментом для вивчення схильності чи резистентності зубів до патологічних уражень, зокрема – у пришийковій ділянці In the practice of clinical and experimental dentistry, numerous studies are devoted to the study of the dynamics of jaw bone tissue density in the age-related aspect and in various pathological conditions. At the same time, the determination of the mineral density of the hard tissues of the teeth is of practical use only in isolated cases. The aim of the study: fi nding out the features of the ratio of indicators of hard tissue density of permanent teeth of diff erent groups in the cervical region. Material and methods. In order to determine the density of the hard tissues of cervical region, radiographs of 320 intact permanent teeth (n=10 for each permanent dentition tooth), made on a Siemens dental radiovisiography device with Trophy Radiology software, were processed. The images were processed in the VixWin Pro program. The unit of measurement of tissue density is the conventional grayscale value (GSV). Tissue density in the cervical region was determined separately for enamel, cementum, and dentin, the diff erence between the established indicators was presented as a percentage. Results of the study. A signifi cant diff erence in the density of enamel, dentin and cementum of permanent teeth was established. It was found that in the cervical region of incisors, dentin has the highest density, cement has the lowest density; in canines, dentin has the highest density, enamel has the lowest density; in premolars, dentin has the highest density, cementum has the lowest density; in molars, enamel has the highest density, cementum has the lowest density. The enamel and dentin density indicators are the lowest in incisors, then gradually increase in canines and premolars, and reach the maximum value in molars. Cement density indicators are also the lowest in incisors, slightly higher in premolars, still increase in canines and reach the maximum value in molars. Conclusions. When using radiological methods to research the condition of the hard tissues of the teeth, it is the radiological biomarkers that can become an eff ective tool for studying the susceptibility or resistance of teeth to pathological lesions, in the cervical region in particular Additional Access Points: Масна, З. З. Масна-Чала, О. З. There are no free copies