Тимчук, О. Б.     Сучасна лікувальна тактика із використанням відеоендоскопічної апаратури при ускладненому дивертикуліті товстої кишки [Text] = Large intestines complicated diverticulitis modern treatment tactics using videoendoscopic equipment / О. Б. Тимчук // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2023. - Т. 22, № 4. - С. 59-64. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-main: ТОЛСТОЙ КИШКИ ДИВЕРТИКУЛ -- DIVERTICULUM, COLON (патофизиология, хирургия, этиология) ХИРУРГИЯ ВИДЕОСОПРОВОЖДАЕМАЯ -- VIDEO-ASSISTED SURGERY (методы, статистика, тенденции) ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (методы, тенденции) ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- DIGESTIVE SYSTEM SURGICAL PROCEDURES (методы, тенденции) ОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- INTRAOPERATIVE PERIOD Annotation: Дивертикулярна хвороба ободової кишки (ДХОК) є важливою проблемою абдомінальної хірургії для більшості країн світу. Захворюваність на ДХОК, на жаль, прогресує. Актуальність ДХОК визначається медичними та економічними аспектами, зважаючи на часті випадки захворювання в осіб працездатного віку. Тактика лікування ДХОК вважається традиційною та визначається відповідно до загальновизнаної модифікованої класифікації захворювання за E. J. Hinchey. Щоденно користуючись тактикою персоніфікованого підходу до пацієнтів, ми згодні з думкою колег і вважаємо дискутабельним питання вибір оптимального методу діагностики та хірургічного лікування гострого дивертикуліту сигмоподібної ободової кишки та його ускладнень. Маючи значний досвід та тривалий час лікуючи хворих на ДХОК, ми намагаємося найчастіше застосовувати лапароскопічний підхід в хірургічній тактиці, ефективність чого маємо намір підсумувати. Мета дослідження: визначити ефективність лапароскопічного методу хірургічного лікування пацієнтів з ускладненим варіантом клінічного перебігу дивертикулярної хвороби ободової кишки. Матеріал і методи. Проаналізовано лікування 221 пацієнта, яким було виконано 263 оперативних втручання з приводу дивертикулярна хвороба товстої кишки (ДХТК) та її ускладнень. Ускладнені форми ДХТК діагностовано у 186 (84,5 %) пацієнтів. В екстреному порядку проведено 164 (62,4 %) операцій, з них 102 (61,7 %) виконано з використанням відеоендоскопічного обладнання, традиційним відкритим способом – 62 (38,3 %) операції. Відкриті операції, виконані за невідкладними показаннями. Особливу увагу приділяли хворим з кровотечею в якості ускладнення ДХОК. 9-ти пацієнтам (у 6 з ініціальним кишковими кровотечами та у 3 з ДХОК, ускладненою профузною кровотечею) було виконано оперативне втручання. Усім пацієнтам лікування проведено в один етап. Результати дослідження. За плановими показаннями виконано 26 лапароскопічних і 31 відкриту резекцію товстої кишки з приводу ДХТК. У всіх пацієнтів джерело запалення локалізувалося в сигмоподібній ободовій кишці. Запалення одного дивертикулу мало місце в 56 (98,4 %) випадках, двох дивертикулів – в 1 (1,6 %) спостереженні, 49 пацієнтам лікування проведено в 2 етапи. Перфорацію стінки дивертикулу було виявлено у 79 (51,6 %) пацієнтів. Тривалість оперативного лікування хворих з ускладненою ДХОК з використанням відеоендоскопічної апаратури становила 73,4±6,2 хв. Показник кількості ліжко-діб при виконанні лапароскопічних операцій становив 6,1±0,7. Тривалість перебування в стаціонарі хворих після виконання планових відеоендоскопічних операцій становила 6,3±1,6 діб. З числа 9-ти хворих із кровотечею за відсутності ефекту від консервативної терапії та при умові стабільного стану пацієнта, 4-м пацієнтам було виконано лапароскопічну лівобічну геміколектомію. У 5-ти пацієнтів переважно похилого віку та наявністю тяжкої супутньої патології було виконано відкриті оперативні втручання. Висновки. При лікування пацієнтів з ускладненим характером перебігу ДХОК переважним вважаємо двоетапне лікування, коли другий етап (лівобічна геміколектомія) виконується в плановому порядку в терміни від 9 діб до 6 міс після операції за невідкладними показаннями. Оперативне лікування хворих з ускладненою ДХОК краще проводити з використанням відеоендоскопічної апаратури. Повторні планові радикальні операції з приводу ДХТК краще виконувати лапароскопічно, про що свідчить менша кількість ускладнень. Використання лапароскопічних технологій в лікуванні товстокишкових кровотеч, як ускладнення ДХОК, є перспективним напрямком в абдомінальній хірургії та потребує подальшого вивчення ефективності виконання Colonic diverticular disease (CDD) is an important problem in abdominal surgery for the majority countries of the world. The incidence of CDD is, unfortunately, progressing. The CDD relevance is determined by medical and economic aspects taking into account the disease frequent cases in working age persons. The tactics of CDD treatment is considered to be traditional and is determined according to the generally accepted modifi ed disease classifi cation according to E. J. Hinchey. Using daily the tactics of a personalized approach to patients we agree with the opinion of our colleagues and consider the choice of sigmoid colon acute diverticulitis and its complications optimal method of diagnosis and surgical treatment to be still arguing. Having considerable experience and treating patients with CDD for a long time, we try to use mostly the laparoscopic approach in surgical tactics the eff ectiveness of which we intend to summarize.The purpose. To determine the eff ectiveness of the laparoscopic method of surgical treatment of patients with CDD complicated clinical manifestation. Research material and methods. The treatment of 221 patients with 263 surgical interventions due to CDD and its complications was analyzed. CDD complicated forms were diagnosed in 186 (84.5 %) patients. 164 (62.4 %) operations were performed urgently, 102 (61.7 %) of which were performed using videoendoscopic equipment, 62 (38.3 %) were performed using the traditional open method. Open operations performed under urgent indications. Special attention was attracted to patients with bleeding as CDD complication. 9 patients (in 6 with initial intestinal bleeding and in 3 with CDD complicated by profuse bleeding) underwent operative treatment. All patients were treated in one stage.Results and their discussion. According to planned indications, 26 laparoscopic and 31 open resections of the large intestine were performed due to CDD. The source of infl ammation was localized in the sigmoid colon in all patients. Infl ammation of one diverticulum occurred in 56 (98.4 %) cases, two diverticulies – in 1 (1.6 %) observation. 49 patients were treated in 2 stages. Perforation of the diverticulum wall was detected in 79 (51.6 %) patients. The duration of operative treatment of patients with complicated CDD using videoendoscopic equipment was 73.4±6.2 min. The index of bed days duration with laparoscopic operations was 6.1±0.7. The patients’ stay in the hospital after scheduled videoendoscopic operations was 6.3±1.6 days. From 9 patients with bleeding in the absence of conservative therapy effi cacy and under the condition of the patient’s stable condition, 4 patients underwent laparoscopic left-sided hemicolectomy. Open surgical interventions were performed in 5 patients, mostly elderly and with severe concomitant pathology.Conclusions. In case of patients with a CDD complicated course treatment we consider a two-stage treatment preferable, when the second stage (left-sided hemicolectomy) is performed in a planned manner within 9 days to 6 months after the operation for urgent indications. Patients with complicated CDD operative treatment is better to be performed with the use of videoendoscopic equipment. It is better to perform repeated planned radical operations for CDD laparoscopically, which is evidenced by a lower number of complications. The use of laparoscopic technologies in case of colonic bleeding treatment as CDD complication is a promising direction in abdominal surgery and requires its e ffi ciency further study There are no free copies