Бэц, Г. В. Клинико-экспериментальное исследование микроподвижности отломков большеберцовой кости в условиях стержневой наружной фиксации [Текст] / Г. В. Бэц, И. Г. Бэц, И. В. Стойко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 3. - С. 54-60 MeSH-головна: БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (осложнения, патофизиология, рентгенография, терапия) КОСТЕЙ СМЕЩЕНИЕ -- BONE MALALIGNMENT (профилактика и контроль, рентгенография) ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (методы, реабилитация) КОСТНАЯ РЕГЕНЕРАЦИЯ -- BONE REGENERATION (физиология) ВЕСОВАЯ НАГРУЗКА НА ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНЫЙ АППАРАТ -- WEIGHT-BEARING КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ БОЛИ -- MUSCULOSKELETAL PAIN ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЛЮДЯХ ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ -- THERAPEUTIC HUMAN EXPERIMENTATION Анотація: Дослідження взаємної рухомості кісткових відламків після перелому та її вплив на репаративну регенерацію є вкрай важливим та актуальним. Із невирішених питань слід виділити фізичні параметри (амплітуду, напрямки зміщення) переміщень відламків, які стимулюють регенерацію та, навпаки, руйнують регенерат. Необхідно також: з’ясувати залежність цих параметрів від локалізації, характеру ушкодження кістки та стадії регенерації; чи завжди рухомість призводить до утворення кісткової мозолі, а її відсутність до первинного зрощення; чи необхідно під час конструювання фіксаторів передбачити можливість рухомості відламків. Мета: дослідити взаємну рухомість відламків великогомілкової кістки за умов однобічної позавогнищевої стрижневої фіксації в клінічних умовах. Методи: сконструйована зовнішня опора однобічного фіксатора, що передбачає можливість регуляції поздовжньої жорсткості фіксації відламків великогомілкової кістки. Для клінічних досліджень розроблено спеціальний стенд, в якому пацієнти самостійно навантажували ушкоджену гомілку до моменту виникнення болю. При цьому за допомогою спеціальних при¬строїв реєстрували навантаження на сегмент та взаємні поздовжні переміщення відламків. Результати: протягом перших б тижнів амплітуда зміщення відламків великогомілкової кістки зменшилася від (2,3 ± 0,2) до (0,8 ± 0,2) мм. Зміщення відбувалися під впливом осьового навантаження від (210 ± 15) до (751 ± 15) Н. На стадії б тижнів опір фіксатора та збільшений опір регенерату перешкоджали функціональному тренуванню та перебудові. Висновки: біль, який виникає в зоні перелому, може бути критерієм граничного руйнівного навантаження. Амплітуди необхідних (стимулювальних) та допустимих (які не руйнують регенерат) переміщень відламків кісток є специфічними для кожної локалізації та виду перелому, стадії регенерації та умов фіксації. Дод.точки доступу: Бэц, И. Г. Стойко, И. В. Вільних прим. немає |