Радченко, Г. Д.     Фактори, з якими асоціюється регрес ураження органів-мішеней на фоні терапії фіксованою комбінацією периндоприлу/амлодипіну в гіпертензивних пацієнтів залежно від наявності ішемічної хвороби серця [Текст] / Г. Д. Радченко, Л. О. Муштенко, Ю. М. Сіренко // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 2. - С. 43-58 Рубрики: Амлодипин    Периндоприл MeSH-головна: ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия) ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (лекарственная терапия) АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение) Анотація: Дана робота присвячена аналізу результатів дослідження EPHES (Evaluation of influence of fixed dose combination Рerindopril/Amlodipine on target organ damage in patients with arterial HypErtension with or without iSchemic heart disease — Оцінка впливу фіксованої комбінації (ФК) периндоприлу/амлодипіну на ураження органів-мішеней у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та без неї). Проведено оцінку факторів, що асоціюються з регресом ураження органів-мішеней, окремо в групах гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Окрім того, порівняли зв’язок периферичного й центрального артеріального тиску (АТ) з показниками ураження органів-мішеней. Матеріали та методи. У дослідження EPHES було включено 60 пацієнтів з АГ віком старше від 30 років: перша група — 30 пацієнтів без ІХС, друга — 30 пацієнтів, які мали ІХС. Строк спостереження становив 12 місяців. Усім пацієнтам у день рандомізації призначали ФК периндоприлу/амлодипіну в початковій дозі 5/5 мг один раз на добу. При необхідності (АТ 140/90 мм рт.ст.) дози компонентів ФК збільшували поступово кожні 2 тижні до 10/10 мг, а після 6 тижнів лікування додавався індапамід 1,5 мг. 66,7 та 96,7 % пацієнтів у першій та другій групах отримували бета-адреноблокатори. Усім пацієнтам проводили: вимірювання маси тіла та зросту, офісних рівнів АТ — систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі в артеріях еластичного (ШППХе) та м’язового (ШППХм) типів, центрального САТ, індексу аугментації, стандартизованого до ЧСС 75 уд/хв, біохімічне дослідження крові, електрокардіографію, ехокардіографію з допплерографією, вимірювання кісточково-плечового індексу, визначення товщини комплексу інтима-медіа (ТКIМ). Результати. Встановлено, що ефективне щодо зниження АТ лікування на основі комбінації периндоприлу/амлодипіну приводило в обох групах до достовірного зменшення ураження органів-мішеней: в обох групах спостерігалося достовірне покращення пружно-еластичних властивостей аорти та діастолічної функції лівого шлуночка, зменшення рівня альбумінурії, гіпертрофії лівого шлуночка та розміру лівого передсердя. Ступінь зниження ШППХе був достовірно (Р 0,005) меншим у пацієнтів без ІХС, ніж у групі з ІХС, — 2,5 ± 0,2 м/с проти 4,4 ± 0,5 м/с. Окрім того, незважаючи на однаковий ступінь зменшення індексу маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), ступінь покращення діастолічної функції лівого шлуночка (збільшення співвідношення Е/А та зменшення співвідношення Е/Е’) у групі хворих з ІХС був більшим — на 64,4 та 54,1 % проти 39,8 та 23,2 % відповідно (Р 0,05 для обох показників). Величина максимальної ТКІМ достовірно зменшилася лише в пацієнтів з ІХС. Зменшення ступеня гіпертрофії та діастолічної дисфункції лівого шлуночка, ураження нирок та жорсткості артерій було пов’язане перш за все з позитивним впливом ФК на рівень аортального САТ. Цей вплив був однаковим у гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Зниження середньодобового САТ незалежно від зниження центрального САТ асоціювалося із зменшенням рівня альбумінурії та ІММЛШ. У пацієнтів без ІХС зниження середньодобового САТ додатково мало незалежне значення для зменшення діастолічної дисфункції та розміру лівого передсердя, середньодобового ДАТ — для зменшення співвідношення Е/Е’. У пацієнтів з ІХС більш старший вік асоціювався з меншою динамікою величини ШППХе, зниження офісного САТ — зі збільшенням співвідношення Е/А, наявність цукрового діабету — з меншим впливом лікування на альбумінурію. Окрім того, в даній групі на відміну від групи хворих без ІХС спостерігалася позитивна динаміка величини ТКІМ при зменшенні центрального та добового САТ. Виявлено, що зменшення величини ШППХе асоціюється незалежно від зниження АТ та наявності ІХС із зменшенням величини ШППХм, альбумінурії та співвідношення Е/Е’. Також незалежно від зменшення рівня АТ та наявності ІХС зменшення ІММЛШ асоціюється з покращенням діастолічної функції лівого шлуночка (збільшення Е/А та зменшення Е/Е’), зменшенням розміру лівого передсердя та зниженням рівня альбумінурії. Висновки. Отже, виявлені спільні та відмінні фактори, що асоціюються із регресом ураження органів-мішеней у хворих з ІХС та без неї й можуть допомогти у виборі антигіпертензивної терапії та веденні гіпертензивних пацієнтів Дод.точки доступу: Муштенко, Л. О. Сіренко, Ю. М. Вільних прим. немає