Особливості міастенії, поєднаної з іншими автоімунними захворюваннями [Текст] / К. В. Антоненко [та ін.] // Український неврологічний журнал. - 2017. - N 1. - С. 59-64 MeSH-головна: МИАСТЕНИЯ ГРЭВИС -- MYASTHENIA GRAVIS (диагностика, классификация, эпидемиология, этиология) АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES (патофизиология) ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (патология) ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- COMPARATIVE STUDY Анотація: Обстежено 42 пацієнтів з міастенією. Проведено клінічне обстеження, проби з навантаженням, фармакологічна проба з прозерином, електроміографія, спіральна комп’ютерна томографія органів середостіння, виявлення антитіл до ацетилхолінових рецепторів, ультразвукове дослідження та дослідження гормональної функції щитоподібної залози, огляд ревматолога для заперечення захворювань сполучної тканини. Поєднання міастенії з іншими автоімунними захворюваннями виявили у 9 (21,4%) пацієнтів. У них переважала патологія щитоподібної залози — дифузний токсичний зоб (n = 4), автоімунний тиреоїдит (n = 2). Ревматоїдний артрит діагностовано у 2 хворих. У однієї пацієнтки міастенія поєднувалася як з патологією щитоподібної залози, так і з ревматоїдним артритом. У 33 хворих на міастенію не виявлено іншої автоімунної патології. При порівнянні груп пацієнтів з міастенією та міастенією, поєднаною з іншими автоімунними захворюваннями, виявили, що хворі з поєднанням автоімунних захворювань були молодшими за віком на момент появи перших ознак міастенії (відповідно (34,7 ± 3,4) та (46,1 ± 5,8) року, р ‹ 0,05). В обох групах переважали генералізована форма міастенії та слабкість м’язів середнього ступеня тяжкості. У результаті проведеного лікування (антихолінестеразні препарати, глюкокортикоїди, тимектомія, плазмаферез) збільшилася кількість пацієнтів з легкими виявами захворювання, хоча статистично значущих відмінностей між групами не виявлено. Пацієнти з міастенією, поєднаною з іншою автоімунною патологією, були молодшими за віком на момент появи перших ознак міастенії. Хворі на міастенію залежно від наявності супутнього автоімунного захворювання не відрізнялися за тяжкістю клінічних виявів та наслідками захворювання. В усіх пацієнтів з міастенією, поєднаною із автоімунними захворюваннями щитоподібної залози, у патологічний процес залучалися окорухові м’язи. Дод.точки доступу: Антоненко, К. В. Ілаяш, Т. І. Вакуленко, Л. О. Коваленко, Н. В. Сирота, Н. В. Шоптенко, Т. В. Вільних прим. немає