Калапко, О. М. Порівняльне дослідження ефективності N,N’-(етан-1,2-диїл)біс(хінолін-2-карбоксаміду), діакамфу гідрохлориду та метформіну на моделі інсулінорезистентності [Текст] / О. М. Калапко, С. Ю. Штриголь, С. І. Мерзлікін // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 56-63. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (лекарственная терапия) МЕТФОРМИН -- METFORMIN (терапевтическое применение) Анотація: Мета дослідження – визначити вплив N,N’-(етан-1,2-диїл)біс(хінолін-2-карбоксаміду) (N,N’-ЕБХК) на інсулінорезистентність (ІР), толерантність до глюкози, показники ліпідного обміну порівняно з діакамфу гідрохлоридом (ДГ) та метформіном, а також можливу роль I1- і I2-імідазолінових рецепторів у механізмі дії N,N’-ЕБХК на моделі ІР. Моделювали ІР шляхом утримання щурів на 30 % розчині сахарози замість питної води протягом 1 міс. N,N’-ЕБХК уводили в ЕД50 за цукрознижувальним ефектом – 11,64 мг/кг внутрішньошлунково (в/ш). Як референс-препарати використано ДГ у дозі 25 мг/кг внутрішньоочеревинно (в/о) та метформін (100 мг/кг в/о). Стан вуглеводневого обміну оцінювали за коротким інсуліновим тестом та оральним тестом толерантності до глюкози (ОТТГ), ліпідного – за вмістом загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності в крові та індексом атерогенності. Для визначення можливого впливу N,N’-ЕБХК на іміадазолінові рецептори різних типів як ланки механізму дії використано ефароксан – блокатор І1-рецепторів (5 мг/кг в/о) та 2-(4,5-дигідроімідазол-2-іл) хінолін гідрохлорид – блокатор І2-рецепторів (1,5 мг/кг в/о). У тварин групи контрольної патології зниження рівня глюкози крові через 30 хв після введення інсуліну було в 3 рази менше, ніж в інтактних щурів, що доводить розвиток ІР. Під впливом N,N’-ЕБХК, ДГ та метформіну цей показник не відрізнявся від інтактного контролю. За результатами ОТТГ у групі контрольної патології глікемія та площа під глікемічною кривою значуще зростали. На тлі N,N’-ЕБХК та обох препаратів порівняння ці показники нормалізувалися. Модельна патологія призвела до атерогенної дисліпідемії, яку N,N’-ЕБХК, ДГ та метформін усували. Блокатори імідазолінових рецепторів І1 та І2 усунули гіпоглікемічний ефект N,N’-ЕБХК, що говорить про участь їх стимуляції в механізмі цукрознижувальної дії та відрізняє цю сполуку від відомих протидіабетичних засобів. Результати експериментально обґрунтовують доцільність розробки оригінального протидіабетичного препарату на основі N,N’-ЕБХК. Дод.точки доступу: Штриголь, С. Ю. Мерзлікін, С. І. Вільних прим. немає |