Торбас, О. О.     Вплив гіперурикемії на пружно-еластичні властивості артерій у пацієнтів з артеріальною гіпертензією [Текст] / О. О. Торбас, О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко // Артеріальна гіпертензія. - 2017. - № 4. - С. 58-65 MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA АРТЕРИИ -- ARTERIES (физиология) ЭЛАСТИЧНОСТЬ -- ELASTICITY Анотація: Підвищення рівня сечової кислоти (СК) є вкрай поширеним станом як у популяції в цілому, так і серед кардіологічних хворих зокрема, воно дуже негативно впливає на прогноз. Однак у нашій країні вивченню цього питання приділяють недостатньо уваги. Матеріали та методи. Обстежені 110 осіб, серед яких було 68 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та 42 особи із нормальним рівнем артеріального тиску (АТ). Пацієнтам було проведено такі дослідження: вимірювання зросту та маси тіла, індексу маси тіла, вимірювання офісних систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, добове моніторування АТ, неінвазивне визначення центрального САТ та швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного та м’язового типів (ШППХе та ШППХм), біохімічне дослідження крові з визначенням рівнів сечової кислоти, глюкози, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої та низької щільності сироватки крові, ехокардіографію та ультразвукове обстеження сонних артерій. Статистичну обробку результатів проводили з використанням програмного забезпечення IBM Statistics SPSS 21. Результати. Пацієнти з АГ та особи групи контролю були порівнянні за віком. Першим етапом аналізу була оцінка поширеності гіперурикемії в обстежених осіб. У 55 % пацієнтів із АГ спостерігалося підвищення рівня СК. Тільки 17 % пацієнтів із нормальним рівнем АТ мали підвищений рівень СК. Групу пацієнтів із АГ було поділено на 2 підгрупи: перша підгрупа — із підвищеним рівнем сечової кислоти, друга — з нормальним її рівнем. В обох підгрупах пацієнти були одного віку та переважно з надмірною вагою тіла або ожирінням, чоловіків було більше в обох підгрупах. За основними клініко-демографічними характеристиками пацієнти не відрізнялися між собою. У підгрупі хворих з АГ та гіперурикемією ШППХе була достовірно вищою на 1,6 м/с (р = 0,044), ніж у підгрупі хворих із АГ та нормоурикемією. При цьому величина ШППХм була однаковою в обох підгрупах. Спостерігалася достовірна кореляція рівня СК із наявністю в анамнезі транзиторної ішемічної атаки або інсульту, ретинопатії, аритмії, а також із середньодобовими САТ і ДАТ. Також було продемонстровано достовірну кореляцію із центральним артеріальним тиском (R = 0,293; P = 0,007), часом викиду (R = 0,49; P 0,001), субендокардіальним індексом життєздатності міокарда (R Дод.точки доступу: Рековець, О. Л. Сіренко, Ю. М. Вільних прим. немає