Артеріальна гіпертензія і цереброваскулярні захворювання у загальнолікарській практиці [Текст] / В. М. Ждан [и др.] // Сімейна медицина. - 2017. - № 5. - С. 61-65. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия) ЭНЦЕФАЛОПАТИЯ ГИПЕРТЕНЗИВНАЯ -- HYPERTENSIVE ENCEPHALOPATHY (лекарственная терапия) АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (терапевтическое применение) ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS ВРАЧИ СЕМЕЙНЫЕ -- PHYSICIANS, FAMILY Анотація: Цереброваскулярні захворювання є другою причиною у структурі смертності населення у нашій країні та третьою – у світі, левову частку (96%) у структурі яких у нашій країні займають хронічні порушення мозкового кровообігу – дисциркуляторні енцефалопатії. Ризик цереброваскулярної патології суттєво збільшується у разі тривало існуючої і погано контрольованої артеріальної гіпертензії (АГ). Основними факторами ризику розвитку гіпертензивної енцефалопатії (ГЕ), безпосередньо пов’язаними з тяжкістю та перебігом АГ, є недостатньо контрольована АГ, у тому числі так звана м’яка АГ, гіпертонічні кризи, висока варіабельність артеріального тиску (АТ) з високими нічними показниками, епізоди ортостатичної гіпотензії, надмірне зниження АТ. Ризик виникнення інсульту корелює як з величиною систолічного, так і діастолічного артеріального тиску. Принцип лікування ГЕ полягає у наступному: терапія АГ з призначенням індивідуально підібраною антигіпертензивною терапією з досягненням цільових значень АТ; вплив на фактори ризику серцево-судинних захворювань (статини, антиагреганти, відмова від куріння тощо); покращення перфузії головного мозку і корекція метаболічних порушень у нервових клітинах, що функціонують в умовах ішемії і гіпоксії. Основними принципами сучасної антигіпертензивної терапії при судинній патології мозку є те, що вона базова, постійна, практично пожиттєва з використанням сучасних класів препаратів. При неускладненій АГ приблизно однакову ефективність демонструють усі п’ять базисних класів антигіпертензивних препаратів: діуретики, бета блокатори, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (перевага – комбінована терапія, навіть на ранніх етапах!). Рекомендовано досягнення цільових рівнів АТ 140/90 мм рт.ст. (що знижує ризик цереброваскулярних катастроф на 1/3). Переконливі дані доказової медицини стосовно вторинної профілактики поки що є для інгібіторів АПФ, сартанів, діуретиків. Ураховуючи те, що ГЕ є міждисциплінарною проблемою, з якою найчастіше зустрічається сімейний лікар, а також особливості діагностики та тактики ведення таких хворих, ця патологія потребує особливої уваги Дод.точки доступу: Ждан, В. М. Кітура, Є. М. Бабаніна, М. Ю. Кітура, О. Є. Вільних прим. немає