Коваленко, А. О. Оптимізація хірургічного лікування постраждалих з поверхневими та глибоким дермальними опікамии [Текст] = Surgicaltreatment optimization in patients with superficial and deep dermal burns / А. О. Коваленко, О. М. Коваленко, Г. П. Козинець // Хірургія України. - 2018. - N 2. - С. 21-26. - Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: ОЖОГИ -- BURNS ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE Кл.слова (ненормовані): АУТОДЕРМОПЛАСТИКА -- РАНЕВЫЕ ПОКРЫТИЯ -- дермальные ожоги Анотація: Мета роботи - поліпшити результати лікування постраждалих з поверхневими та глибокими дермальними опіками за рахунок оптимізації перебігу ранового процесу, вдосконалення методів місцевого та хірургічного лікування з використанням сучасних ранових покриттів. Під спостереженням перебували 130 хворих із дермальними термічними ураженнями загальною площею 5 - 50 % поверхні тіла віком від 18 до 65 років, які лікувалися у Київському центрі термічної травми і пластичної хірургії у 2013 - 2017 рр. Залежно від тактики лікування поверхневих і глибоких дермальних уражень (використання ранових покриттів різного походження, строків і методів проведення операцій, строків видалення некротичного струпа, способу закриття ран) хворих було розподілено на 2 групи: основну (n = 70) і порівняння (n = 60). Для визначення глибини опікової рани додатково до клінічного методу застосовували вимірювання pH ран і безконтактну інфрачервону термометрію ран. Пацієнтам основної групи з поверхневими дермальними опіками (n = 35) у середньому через (1,50 +- 0,06) доби після травми виконували хірургічну обробку опікових ран - надтонке висічення поверхневого некрозу із закриттям ран пінополіуретановими покриттями. Хворим групи порівняння з поверхневими дермальними опіками (n = 30) проводили консервативне лікування ран. Строк повної епітелізації опікових ран у хворих основної групи становив у середньому (19,9 +- 6,3) доби проти (22,9 +- 6,4) доби у хворих групи порівняння. Хворим основної групи з глибокими дермальними опіками (n = 35) проводили висічення некротичних тканин та закриття ран тимчасовими рановими покриттями на поліуретановій основі (n = 18) або ксенодермоімплантатами (n = 17) з наступною автодермопластикою. Вибір покриття залежав від локалізації ран, показників pH-метрії та термометрії ран. Хворим групи порівняння з глибокими дермальними опіками (n = 30) виконували раннє висічення некротичних тканин з одномоментною автодермопластикою. Кількість некректомій становила в середньому 3,30 +- 0,07 у хворих основної групи проти 4,20 +- 0,17 у хворих групи порівняння (<$Eroman p~symbol Г~0,05>), кількість автодермопластик - відповідно 3,1 +- 0,5 та 4,70 +- 0,34 (p << 0,05), загальна кількість операцій - 8,60 +- 0,31 і 6,40 +- 0,53 (p << 0,05). Розвитку рубцевих деформацій в перші 6 міс не спостерігали. Через рік добрі результати відзначено у 84 % випадків. Висновки: за хірургічного лікування глибоких дермальних опіків перевагу слід віддавати відтермінованій автодермопластиці. У разі поверхневих дермальних опіків доцільно проводити надтонке висічення некротичних тканин з одномоментним закриттям ран тимчасовими покриттями. Розроблений алгоритм визначення глибини опіків і тактики хірургічного лікування забезпечує зменшення тривалості лікування, кількості перев'язок, наркозів, суттєво поліпшує косметичні та функціональні результати травми Дод.точки доступу: Коваленко, О. М. Козинець, Г. П. Вільних прим. немає |