Grynchuk, F. V.     Comparative characteristic of fibrinolytic activity in case of experimental peritonitis and underlying diabetes mellitus [Text] = Порівняльна характеристика активності фібринолізу в умовах експериментального перитоніту та його розвитку на тлі цукрового діабету / F. V. Grynchuk, A. F. Grynchuk, V. V. Maksimiuk // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - Том 13, N 8. - P139-144. - Библиогр.: с. 142-143 MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL АЛЛОКСАН -- ALLOXAN ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY ФИБРИНОЛИЗ -- FIBRINOLYSIS БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA Анотація: Actuality is determined by understudied fibrinolytic reactions in case of diabetes mellitus (DM) with acute peritonitis (AP) which is to be found in practice more frequent. Objective of the study was to investigate the features of fibrinolytic activity in AP developed on the background of DM. Materials and methods. 100 albino outbred rats. AP was simulated through the esophageal perforation of the stomach. DM was modeled by the 1.6% alloxan solution injection. During the study, total (TFA), non-enzymatic (NFA) and enzymatic fibrinolytic activi­ty (EFA) of the blood plasma was studied. The animals were divided into such groups: 1 — intact animals with AP models; 2 — animals with models of AP and underlying DM. Results. The activity of fibrinolysis in animals with DM models was higher than that of intact animals. Six hours after the AP have been induced, the fibrinolytic activity increased. There was a less augmentation in group 1. TFA, NFA and EFA in group 2 sharply increased and prevailed significantly in 12 hours. EFA significantly increased in group 1. NFA/EFA ratio was decreasing in both groups. TFA in group 1 slightly increased in 24 hours. All of the indicators in group 2 increased significantly. While the ratio of NFA/EFA in group 1 was increasing, in group 2 it was decreasing. TFA and NFA/EFA ratio in group 1 remained more or less constant in 48 hours. The parameters of TFA, NFA and EFA statistically significantly predominated in group 2, and EFA continued to grow. Conclusions. The increase in the fibrinolytic activity of the blood plasma with the fermentation mechanisms predomination have been found in experimental diabetes mellitus. The activation of fibrinolysis with balance maintenance between its links within 24 hours has been observed in case of experimental acute peritonitis. In 6 hours, the development of acute peritonitis in animals with simulated diabetes mellitus differs substantially in terms of its quantitative characteristics of the fibrinolytic activity of the blood plasma, which is shown by its excessive increase, development of imbalance between the links of fibrinolysis, uncontrolled increase in the activity of fermentation mechanisms with disseminated intravascular coagulation syndrome in 24 hours. The basis for the differences that have been detected are the changes in the functional activity of the fibrinolytic system caused by diabetes mellitus influence that, in addition to changes in the hemostasis system, provide the grounds for disorders of mechanisms of activation, migration and interaction of effector cells, processes of proliferation, etc Актуальність зумовлена недостатнім вивченням стану фібринолітичних реакцій при поєднанні цукрового діабету (ЦД) з гострим перитонітом (ГП), що дедалі частіше трапляється в практиці. Мета дослідження: вивчення особливостей фібринолітичної активності при ГП, що розвивається на тлі ЦД. Матеріали та методи. 100 білих нелінійних щурів. ГП моделювали черезстравохідною перфорацією шлунка. ЦД моделювали уведенням 1,6% розчину алоксану. Вивчали сумарну фібринолітичну активність (СФА), неферментаційну (НФА) та ферментаційну (ФФА) фібринолітичну активність плазми крові. Тварини були поділені на групи: 1-ша — інтактні тварини з моделями ГП, 2-га — тварини з моделями ГП на тлі ЦД. Результати. Активність фібринолізу в тварин із моделями ЦД переважала таку в інтактних. Через 6 год з часу моделювання ГП фібринолітична активність зростала. У 1-й групі приріст був меншим. Через 12 год СФА, НФА і ФФА у 2-й групі різко збільшилися і значно переважали. У 1-й групі значуще збільшилася ФФА. Співвідношення НФА/ФФА знижувалось у обох групах. Через 24 год СФА у 1-й групі незначно зросла. У 2-й групі всі показники істотно збільшилися. Співвідношення НФА/ФФА у 1-й групі зростало, а у 2-й групі знижувалось. Через 48 год СФА і співвідношення НФА/ФФА у 1-й групі практично не змінились. У 2-й групі параметри СФА, НФА і ФФА статистично значуще переважали, а ФФА продовжувала зростати. Висновки. При експериментальному ЦД виявлено зростання активності фібринолізу з перевагою ферментаційних механізмів. При експериментальному ГП спостерігається активація фібринолізу зі збереженням рівноваги між його ланками впродовж 24 годин. Розвиток ГП у тварин з моделями ЦД вже через 6 годин суттєво відрізняється кількісними характеристиками фібринолітичної активності плазми крові, що проявляється її надмірним зростанням, розвитком дисбалансу між ланками фібринолізу, неконтрольованим наростанням ФФА з ознаками виникнення синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові через 24 години. Підґрунтям виявлених відмінностей є зміни функціональної активності фібринолітичної системи, зумовлені впливом ЦД, що, окрім змін у системі гемостазу, створює передумови для порушень механізмів активації, міграції та взаємодії ефекторних клітин, процесів проліферації тощо Дод.точки доступу: Grynchuk, A. F. Maksimiuk, V. V. Вільних прим. немає