Вплив мелатоніну та N-ацетилцистеїну на стан орієнтовно-дослідницької активності щурів за умов експериментального цукрового діабету [Текст] / О. А. Фіцнер [та ін.] // Клініч. фармація. - 2018. - Том 22, № 3. - С. 38-45 MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (лекарственная терапия) МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (фармакология) АЦЕТИЛЦИСТЕИН -- ACETYLCYSTEINE (фармакология) ПОВЕДЕНИЕ ЖИВОТНЫХ -- BEHAVIOR, ANIMAL (действие лекарственных препаратов) ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY Анотація: Важливим завданням сучасної медицини є пошук та розробка лікарських засобів, що виявляють церебропротекторні властивості у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. Мета роботи - вивчити вплив препаратів мелатоніну та N-ацетилцистеїну на орієнтовно-дослідницьку активність і тривожність щурів за умов експериментального ЦД 1 типу. Щури з індукованим ЦД 1 типу одержували N-ацетилцистеїн (1,5 г/кг), мелатонін (10 мг/кг) або їх комбінацію впродовж 5-ти тижнів. Для вивчення орієнтовно-дослідницької активності та тривожності щурів використано тест "відкритого поля", "темна-світла камера". Введення N-ацетилцистеїну, мелатоніну та комбінації препаратів сприяло збільшенню орієнтовно-дослідницької активності та зменшенню тривожності щурів з експериментальним цукровим діабетом. У тварин, які одержували фармакотерапію, зростала горизонтальна та вертикальна активність, зменшувалася кількість актів дефекації та уринації в тесті "відкритого поля". Зменшувався час перебування в темному відсіку та зростав у світлому відсіку установки, тварини робили більшу кількість переходів, виглядувань у тесті "темна-світла камера". Висновки: N-ацетилцистеїн та мелатонін у монотерапії та в комбінації покращують глікемічний контроль і масу тіла щурів із експериментальним ЦД 1 типу, позитивно впливають на емоційний (зменшують тривожність) та вегететивний стан, попереджують порушення локомоторної та орієнтовно-дослідницької активності.Діабетична енцефалопатія має вагоме медико-соціальне значення, оскільки є одним з найбільш поширених ускладнень цукрового діабету. Важливе місце в патогенетичній терапії діабетичної енцефалопатії посідають препарати з антиоксидантною дією. Мета роботи - дослідити вплив мелатоніну та N-ацетилцистеїну на інтенсивність ліпопероксидації у сироватці крові та центральній нервовій системі щурів зі стрептозотоциновим цукровим діабетом 1 типу (ЦД1). МДА та СОД визначалися у гомогенаті головного мозку та сироватці крові щурів (з ЦД1, які отримували плацебо; щурів з ЦД 1, які приймали per os: N-ацетилцистеїн у дозі 1,5 г/кг (NAC), мелатонін - 10 мг/кг (Mel) та комбіновану терапію (NAC + Mel); здорових щурів (група "контроль")). Жирнокислотний склад визначали методом газорідинної хроматографії. У тварин з ЦД1 групи порівняння спостерігали зростання рівня МДА та зниження СОД в гомогенаті тканин головного мозку, зростання рівня МДА сироватки крові. Введення NAC та Mel сприяло зниженню концентрації МДА та нормалізації рівня СОД в гомогенаті тканин головного мозку, а введення Mel викликало також зниження МДА та зростання рівня СОД у сироватці крові. Фармакотерапія NAC та Mel сприяла нормалізації складу жирних кислот головного мозку щурів з ЦД 1: зростав рівень пальмітинової та лінолевої, знижувався рівень арахідонової кислот. Mel також збільшував рівень олеїнової кислоти. NAC в моно- та в комбінованій терапії сприяв покращенню жирно-кислотного складу ліпідів сироватки крові щурів із цукровим діабетом 1 типу за рахунок зменшення суми насичених та збільшення ненасичених і поліненасичених жирних кислот. Mel також збільшував вміст ненасичених жирних кислот сироватки крові. Висновки: терапія NAC та Mel сприяла зменшенню інтенсивності ліпопероксидації у сироватці крові та центральній нервовій системі щурів зі стрептозотоциновим цукровим діабетом 1 типу Дод.точки доступу: Фіцнер, О. А. Хайтович, М. В. Рижко, І. М. Голопихо, Л. І. Вільних прим. немає