Турчин, О. А.     Динаміка обсягу рухів у гомілковостопному суглобі під впливом вправ на розтягнення у пацієнтів із підошовним фасціїтом [Текст] / О. А. Турчин, Г. М. Лазаренко, А. П. Лябах // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 3. - С. 64-69. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ФАСЦИТ ПОДОШВЕННЫЙ -- FASCIITIS, PLANTAR (диагностика, осложнения, терапия, ультрасонография) ДИСТОНИЯ -- DYSTONIA (диагностика, терапия, этиология) ГОЛЕНОСТОПНЫЙ СУСТАВ -- ANKLE JOINT (патофизиология) УПРАЖНЕНИЯ НА РАСТЯЖЕНИЕ МЫШЦ -- MUSCLE STRETCHING EXERCISES (методы) Анотація: Дослідити обсяг розгинання у гомілковостопному суглобі у пацієнтів із підошовним фасціїтом та вплив на нього вправ на розтягнення триголового м’яза литки. Матеріали і методи. До дослідження увійшло 97 пацієнтів (145 випадків) із гострим та хронічним больовим синдромом у ділянці п’яти на ґрунті підошовного фасціїту, серед яких чоловіків було 20, жінок – 77; середній вік пацієнтів складав 44,8±11,9 років. Середня тривалість больового синдрому склала 13,3±17,4 місяців; середній рівень болю за ВАШ становив 7,8±0,7 бали; середнє значення індексу маси тіла – 25,6±3,6. Обсяг пасивного розгинання у гомілковостопному суглобі вимірювали за 0-прохідним методом за допомогою двоплощиного кутоміра. Відносне вкорочення триголового м’яза литки досліджували за допомогою проби N. Silfverskiöld. Виміри повторювали через 1 добу після вправ на розтягнення триголового м’яза литки (стретчинг) та через 6 місяців. Застосовували навантажувальний та ненавантажувальний стретчинг підошовної фасції та литкового м’яза. Результати отриманих даних заносили в електронні таблиці, розраховували метод описової статистики. Суттєві відмінності визначали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу. Усі розрахунки проводили в Microsoft Office Excel 2010 з використанням наданого пакету програм. Результати. Аналіз результатів показав, що середнє значення розгинання у гомілковостопному суглобі при розігнутому колінному суглобі до лікування склало 4,07±3°, а у зігнутому положенні – 9,18±4,4°. Після проведеного курсу стретчингу через 1 добу обсяг розгинання, виміряний у 45 пацієнтів, при розігнутому колінному суглобі збільшився до 5,64±2,87°, а при зігнутому становив 12,17±3,9°. Через 6 місяців лише у 20 пацієнтів були виконані контрольні виміри, визначено, що у них зберігався збільшений обсяг розгинання у порівнянні з вимірами, проведеними до стретчингу, однак дещо нижчий у порівнянні з вимірами, проведеними через 1 добу після вправ на розтягнення. Розрахунки показали статистично значимий вплив (р0,001) вправ на розтягнення м’язів литки на збільшення обсягу розгинання у гомілковостопному суглобі при розігнутому колінному суглобі як через 1 добу, так і через 6 місяців. Висновки. У більшості випадків підошовний фасціїт супроводжується функціональним еквінусом. Обсяг розгинання у гомілковостопному суглобі у пацієнтів із підошовним фасціїтом при розігнутому колінному суглобі становив 4,07±3°, а у зігнутому положенні – 9,18±4,4°. Вправи на розтягнення триголового м’яза литки суттєво впливають (р0,001) на збільшення обсягу розгинання у гомілковостопному суглобі як через 1 добу, так і через 6 місяців Summary. Objective: to investigate the ankle dorsiflexion in patients with plantar fasciitis and the effects of stretching exercises of the m. gastrocnemius. Materials and Methods. The study included 97 patients (145 cases) with plantar fasciitis with acute and chronic pain in the heel area, among which 20 were men and 77 women; the average age of patients was 44.8±11.9 years. The average duration of pain syndrome was 13.3±17.4 months; the average pain level by VAS was 7.8±0.7; average body mass index: 25.6±3.6. The ankle dorsiflexion was measured by a 0 – pass method. The isolated gastrocnemius contracture was measured by Silfverskiöld test. The measurements were repeated one day after the stretching exercises and after 6 months. Weight bearing and non-weight bearing stretching of plantar fascia and calf muscle were used. The results of the data were transferred to the spreadsheets, descriptive statistics were calculated. The significant differences were determined by a one-factor dispersion analysis. All calculations was conducted in the Microsoft Office Excel 2010 environment using the software package provided. Results. The analysis of the results showed that the average value of ankle dorsiflexion with the knee extended before treatment was 4.07±3°, with the knee flexed – 9.18±4.4°. After a course of stretching after 1 day, the volume of extension, measured in 45 patients, with the knee joint extended, increased to 5.64±2.87°, and with the bent one, it was 12.17±3.9°. After 6 months, only 20 patients underwent control measurements. They maintained an increased volume of extension compared to measurements performed before stretching; however, a slight decrease was observed compared to measurements performed the next day after the stretching exercises. It was found a significant influence (р0.001) of the stretching exercises to increase the ankle dorsiflexion with knee extended next day and 6 months later. Conclusions. In most cases, plantar fasciitis is accompanied by a functional equinus. The ankle dorsiflexion with the knee extended before treatment was 4.07±3°, with the knee flexed – 9.18±4.4°. The significant influence (р0.001) of the stretching exercises of the m. gastrocnemius to increase the ankle dorsiflexion was found after 1 day, and after 6 months as well Дод.точки доступу: Лазаренко, Г. М. Лябах, А. П. Вільних прим. немає