Гуменюк, Б. М. Кровозбереження в хірургічному лікуванні мітральної хвороби серця [Текст] / Б. М. Гуменюк, В. В. Попов // Клінічна хірургія. - 2018. - Том 85, N 9. - С. 27-30. - Бібліогр.: с. 30 MeSH-головна: СЕРДЕЧНЫХ КЛАПАНОВ БОЛЕЗНИ -- HEART VALVE DISEASES (хирургия) МИТРАЛЬНЫЙ КЛАПАН -- MITRAL VALVE (патология, хирургия) СЕРДЦА ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- CARDIAC SURGICAL PROCEDURES (методы) ОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- INTRAOPERATIVE PERIOD ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ АУТОЛОГИЧНОЕ -- BLOOD TRANSFUSION, AUTOLOGOUS (методы) Анотація: Мета. Дослідження сучасних можливостей безкровної техніки хірургічного лікування мітральних вад серця (МВС) в умовах штучного кровообігу (ШК). Матеріали і методи. Обстежено 727 пацієнтів з МВС. Всіх пацієнтів розподілили на дві групи: основну та порівняльну. Основну групу склали 637 пацієнтів, у яких застосовували різні варіанти кровозбереження без переливання препаратів крові, без використання селсейвера, гемоконцентруючих колонок та ультрафільтрації крові; порівняльну - 90 пацієнтів, яким переливали препарати крові. Описано методику забезпечення анестезії та перфузійних заходів під час заміни мітрального клапана, а також особливості управління інфузійною терапією під час операції в умовах ШК. Результати. У пацієнтів основної групи частота післяопераційних інфекційних ускладнень становила 1,2%, порівняльної - 9,9%, середня тривалість перебування на штучній вентиляції легенів - (6,7 ± 2,3) та (12,3 ± 8,4) год відповідно, середня тривалість перебування в реанімаційному відділенні - (58,4 ± 12,4) та (116,3 ± 45,2) год відповідно (р 0,05). Об’єм інтраопераційної крововтрати в основній групі був значно меншим, ніж у порівняльній: (261,2 ± 33,8) та (533,1 ± 131,6) мл відповідно (р 0,05). На всіх етапах операції та в післяопераційному періоді рівень гемоглобіну залишався в межах компенсації, що відповідало безпечному рівню кисневої ємкості крові. Висновки. Впровадження інтраопераційних варіантів резервування аутокрові без використання препаратів донорської крові, селсейвера та гемоконцентруючих колонок не супроводжувалось зниженням доставки і споживання кисню та розвитком лактат-ацидозу. Удосконалена методика анестезіологічного забезпечення полягала в проведенні інфузійно-трансфузійної терапії (стимуляція діурезу, контроль водного балансу, поєднання гострої нормоволемічної гемодилюції (ГНГ) із ШК і зниження гемодилюції за рахунок ретроградного заповнення оксигенатора аутокров’ю); використанні методів ексфузії аутокрові і їх комбінацій, зміні тактики інфузійної гемостатичної терапії; контролі центрального венозного тиску (ЦВТ) і підтримці середнього артеріального тиску (АТср) за різних методів ексфузії аутокрові. Впровадження описаної методики забезпечило добрий клінічний ефект без трансфузійних ускладнень на госпітальному етапі Дод.точки доступу: Попов, В. В. Вільних прим. немає |