Клігуненко, О. М. Клінічна ефективність ремаксолу в об’ємній інфузійній терапії гострого панкреатиту [Текст] / О. М. Клігуненко, О. Ю. Муризіна // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2018. - N 7. - С. 119-129. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (терапия, этиология) ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы) ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME Анотація: В Україні, як і в усьому світі, спостерігається тенденція до збільшення захворюваності на гострий панкреатит (ГП), що спричиняє первинну інвалідизацію хворих або при несприятливому перебігу призводить до поліорганної недостатності (СПОН) та ймовірного летального наслідку хвороби. ГП викликає патологічну секвестрацію рідини у ретроперитонеальному просторі і басейні спланхнічного кровообігу, зумовлюючи глибокі рідинні розлади, редукцію порто-печінкового кровообігу з порушенням трофічного резерву кровообігу та клітинного гомеостазу, особливо у паренхіматозних органах. Підставою до застосування збалансованого розчину, який містить янтарну кислоту, визначена здатність сукцинату підтримувати синтез та збереження енергії клітин в умовах гострого порушення метаболізму і виснажених ресурсів енергоутворення. Мета дослідження — поліпшити результати лікування пацієнтів з різними формами гострого панкреатиту шляхом оптимізації інфузійної терапії за рахунок відновлення дефіциту енергії у тканинах організму і підсилення природних систем детоксикації. Матеріали та методи. Проспективно досліджено ранній період інтенсивного лікування 120 пацієнтів з ГП; серед них 81 (67,5 %) чоловік і 39 (32,5%) жінок віком 46,6 ± 12,7 року. Первісний розподіл за групами здійснено за типом перебігу гострих волемічних порушень, зумовлених ГП. Перша група — у пацієнтів початкова дегідратація ІІ ступеня, тяжкість стану за APACHE ІІ — 13 [10, 14] балів, органна недостатність за модифікованою MODS — 2 [1, 2]: підгрупа 1а (контрольна) — 24 (20 %) пацієнта, яким проведена стандартна волемічна ресусцитація без застосування сукцинату; підгрупа 1b — 71 (59,2%) хворий, до базисної ресусцитації був доданий збалансований розчин, який містить сукцинат, Remaxol pro infusionibus. Друга група — 25 хворих (20,8 %) з гострою хірургічною дегідратацією ІІІ ступеня і прогнозованим тяжким перебігом ГП; за APACHE ІІ — 19 [16, 24] балів, за MODS — 3. Результати. У всіх пацієнтів з ГП визначена вихідна гостра дегідратація ІІ і ІІІ ступеня, поєднана з синдромом системної запальної відповіді (SIRS) помірного (частота серцевих скорочень — 118 ± 5 у 1 хв, лейкоцитоз — 14,6 ± 1,3 Г/л, нейтрофільний паличкоядерний зсув — 13,8 ± 1,5 %) або середнього (t тіла — 38 °С) ступеня. Через 72 години лікування вираженість лейкоцитозу і паличкоядерного зсуву була на 11 % менше (р 0,02) у тих пацієнтів, які тричі отримали ремаксол. На 5-ту добу лікування у хворих, які отримували ремаксол (1b підгрупа), значення α-амілази, білірубіну, трансаміназ визначалися у межах референтного діапазону. При застосуванні ремаксолу персистуюча органна недостатність спостерігалась у 7 % випадків (5 пацієнтів), на відміну від пацієнтів 1а підгрупи, які не отримували ремаксол, — 12,5 % (3 пацієнти), а регрес проявів персистування відбувався вже протягом четвертої доби спостереження, тоді як у 1а підгрупі через 72 години у 2 (8,3 %) хворих відбулося повторне погіршення клінічного стану через некротичне пошкодження підшлункової залози. На фоні застосування ремаксолу всі органні порушення розвивалися на 9,1 % рідше, ніж у 1а підгрупі, а тяжкий перебіг ГП було визначено у меншої на 6,8 % кількості пацієнтів. Висновки. Застосування ремаксолу у ранньому періоді ГП зменшує прояви внутрішньопечінкового холестазу, цитолізу, неспецифічного мезенхімального запалення, виявляє гепатопротекторну дію, зберігає метаболічні, гомеостатичні та детоксикаційні функції печінки; призупиняє прогресування SIRS і органних порушень, створює умови, необхідні для оптимізації репаративних процесів у підшлунковій залозі незалежно від тяжкості ГП; забезпечує ефективний клінічно значущий (у 16 %) перерозподіл пацієнтів у бік помірного (легкого) ступеня ГП, сприяє неускладненому перебігу середнього за тяжкістю ГП і регресу транзиторної та персистуючої органної недостатності, призупиняє розвиток СПОН і прогресування панкреонекрозу при тяжкому перебігу ГП Дод.точки доступу: Муризіна, О. Ю. Вільних прим. немає |