Діабетична ентероколопатія в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / А. Е. Дорофєєв [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 61-65. - Бібліогр. наприкінці ст. Рубрики: Берлитион MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения) ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS КИШЕЧНЫЕ БОЛЕЗНИ -- INTESTINAL DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология) ТИОКТОВАЯ КИСЛОТА -- THIOCTIC ACID (прием и дозировка, терапевтическое применение) Анотація: Незважаючи на безсумнівний успіх у вивченні патогенезу та лікуванні цукрового діабету (ЦД), це захворювання залишається на піку проблем сучасної медицини, оскільки це найпоширеніша ендокринна патологія серед осіб працездатного віку. У структурі захворюваності на діабет 90–95 % становлять хворі з цукровим діабетом 2-го типу. Останніми роками описана достатньо нова патологія кишечника в пацієнтів із цукровим діабетом — діабетична ентероколопатія (ЕКП). Незважаючи на інтерес до цієї патології, чіткі критерії діагностики відсутні, тому діагноз установити складно, це потребує значного диференціального пошуку. Ступінь вираженості ЕКП залежить від інтенсивності проявів ангіопатії та нейропатії. Метою цієї роботи було вивчення частоти та клінічних особливостей ентероколопатії в різних груп хворих на цукровий діабет. Матеріали та методи. Обстежені 120 хворих із ЦД 2-го типу. Вік пацієнтів — від 39 до 67 років (середній вік — 53 ± 5 років), жінок було 74 (62 %), чоловіків — 46 (38 %). Жінки переважали в усіх вікових категоріях. Тривалість перебігу цукрового діабету в обстежуваних пацієнтів становила 1–18 років. Результати. Ураження кишечника були виявлені у 81 (67,5 %) хворого на ЦД, але після ретельного диференціально-діагностичного дослідження у 28 (23,3 %) хворих був установлений синдром подразненого кишечника, а в 15 (12,5 %) — дивертикульоз товстої кишки. Серед обстежених хворих ентероколопатія виявлялась у 38 (31,7 %), у той же час у різних підгрупах частота ЕКП дещо відрізнялася. Якщо в групі до 55 років ЕКП зустрічалася рідше, ніж в усіх обстежених хворих, то в пацієнтів віком понад 55 років ЕКП виявлялася вірогідно частіше (р 0,05). Аналогічні тенденції спостерігалися при аналізі тривалості цукрового діабету. Висновки. Таким чином, ураження кишечника були виявлені в 67,5 % хворих на ЦД, із них ентероколопатію діагностовано в 31,7 % пацієнтів. Частота ЕКП залежить від віку хворих та тривалості перебігу ЦД, а інтенсивність симптомів — від тяжкості діабету. ЕКП у хворих із ЦД має складний патогенез, ланками якого є нейропатія, ангіопатичні зміни судин та капілярного русла з ендотеліальною дисфункцією, порушення кишкового бар’єра із змінами слизоутворення. Застосування тіоктової кислоти є етіопатогенетичним та клінічно ефективним Despite undoubted success in the study of pathogenesis and treatment, diabetes mellitus (DM) remains at the peak of the problems of modern medicine, since this is the most common endocrine pathology among persons of working age. In the structure of diabetes, patients with type 2 diabetes mellitus account for 90–95 %. In recent years, a fairly new pathology of the intestine — diabetic enterocolopathy has been described in patients with diabetes mellitus. Despite the interest in this disease, there are no clear diagnostic criteria, so it is difficult to diagnose it, and this requires a significant diffe­rential search. The degree of enterocolopathy severity depends on the intensity of angiopathy and neuropathy manifestations. The objective was to study the frequency and clinical features of enterocolopathy in different groups of patients with diabetes mellitus. Materials and methods. One hundred twenty persons with type 2 DM were examined. The age of the patients was 39 to 67 years (mean age 53 ± 5 years), there were 74 women (62 %) and 46 men (38 %). Women prevailed in all age cate­gories. The duration of diabetes mellitus ranged from 1 to 18 years. Results. Eighty one (67.5 %) patients with diabetes had intestinal lesions, but after careful investigation, 28 patients (23.3 %) were diagnosed with irritable bowel syndrome, and 15 (12.5 %) — with diverticulosis of the large intestine. Among the patients examined, enterocolopathy was detected in 38 (31.7 %) persons, while in different subgroups, the frequency of enterocolopathy was somewhat different. If in the group under 55 years enterocolopathy was less common than in all examined patients, then in persons older than 55 years enterocolopathy was detected significantly more frequent (p 0.05). Similar trends were observed when analyzing the duration of diabetes mellitus. Conclusions. Thus, 67.5 % of patients with diabetes had intestinal lesions, of them 31.7 % were diagnosed with enterocolopathy. The frequency of enterocolopathy depends on the age of patients and duration of DM, and the severity of enterocolopathy symptoms — on the severity of diabetes. Enterocolopathy in patients with diabetes has a complex pathogenesis, the links of which are neuropathy, angiopathy of the capillary bed with endothelial dysfunction, violation of the intestinal barrier with changes in mucus production. The use of thioctic acid is pathogenetic and clinically effective Дод.точки доступу: Дорофєєв, А. Е. Швець, Н. І. Пархоменко, Т. А. Диня, Ю. З. Чичула, Ю. В. Вільних прим. немає