Основы современной теории феномена “боль” с позиции системного подхода к вопросам его психологического компонента. Терминология системного подхода и краткое представление организма человека как системы [Текст] = Fundamentals of the modern theory of the phenomenon of “pain” in terms of a systematic approach to issues of its psychological component. Terminology of the systemic approach and a brief representation of the human body as a system / В. И. Побережный, Л. В. Марчук, О. С. Швыдюк // Pain Medicine. Медицина Болю = Медицина болю. - 2018. - Том 3, N 2. - С. 6-23. - Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: БОЛИ -- PAIN (патофизиология) ВЕГЕТАТИВНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ПРОВОДЯЩИЕ ПУТИ -- AUTONOMIC PATHWAYS (физиология) НЕВРОЛОГИЧЕСКИЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- NEUROLOGIC MANIFESTATIONS ПСИХОФИЗИОЛОГИЯ -- PSYCHOPHYSIOLOGY (методы) Анотація: Феномен “боль” представляет собой психофизиологическое явление, которое актуализируется в сознании человека в результате системной его реакции на определённые внешние и внутренние стимулы. Он обусловлен морфофункциональными нарушениями в организме человека и сопровождается изменениями его психики и поведения. В феномене “боль” различают три компонента: ноцигенный (соматогенный), нейрогенный (невропатический) и психогенный. Среди психических процессов только в эмоциях и ощущениях различают психический и физиологический компоненты. Формирование связей и отношений между их компонентами происходит на основе нейрофизиологических процессов. Эмоции и ощущения человека неразрывно связаны с соответствующими физиологическими процессами его организма, которые, в свою очередь, являются отражением определённой формы системной структурно-функциональной его организации. С точки зрения функционального системного подхода организм человека представляет собой открытую, нелинейную, самоорганизующуюся, саморегулирующуюся, самообучающуюся, перманентно развивающуюся, динамическую систему, которая существует в неразрывной связи и постоянном взаимодействии с окружающей средой. Элементами его системной структурно-функциональной организации являются определённые функциональные системы соответствующих иерархических её уровней. Одним из основных элементов функциональных систем организма человека являются регуляторные центры, деятельность которых реализует процессы их самоорганизации и саморегуляции. В функциональных системах на клеточном, тканевом, органном и организменном уровнях системной его организации регуляторными центрами являются нейронально-синаптические организации структурных образований периферической и центральной нервной системы. Нервная система организма человека интегрирует и координирует процессы чувствительности, деятельности его эффекторных структурных образований и двигательной активности соответственно условиям внутренней и внешней его среды. Осуществление ею своих функций в целом и в полной мере возможно только в неразрывной взаимосвязи и взаимоотношении, согласованном взаимодействии и взаимосодействии с эндокринной и иммунокомпетентной системами. Основой процессов интеграции и координации деятельности эффекторных, структурных образований организма человека являются способы и средства межклеточной коммуникации Феномен “біль”– це психофізіологічне явище, яке актуалізується у свідомості людини в результаті її системної реакції на певні зовнішні та внутрішні стимули. Він зумовлений морфофункціональними порушеннями в її організмі і супроводжується змінами психіки та поведінки. У феномені “біль” розрізняють три компоненти: ноцигенний (соматогенний), нейрогенний (невропатичний) і психогенний. Серед психічних процесів тільки в емоціях і відчуттях розрізняють психічний і фізіологічний компоненти. Формування зв’язків і відношень між їх компонентами відбувається на основі нейрофізіологічних процесів. Емоції й відчуття людини нерозривно пов’язані з відповідними фізіологічними процесами її організму, які, у свою чергу, є відображенням певної форми системної структурно-функціональної його організації. З точки зору функціонального системного підходу організм людини являє собою відкриту, нелінійну, самоорганізовану, саморегульовану, що самонавчається, перманентно розвивається, динамічну систему, яка існує в нерозривному зв’язку і постійній взаємодії з навколишнім середовищем. Елементами його системної структурно-функціональної організації є певні функціональні системи відповідних ієрархічних її рівнів. Одним з основних елементів функціональних систем організму людини є регуляторні центри, діяльність яких реалізує процеси їх самоорганізації та саморегуляції. У функціональних системах на клітинному, тканинному, органному й організмовому рівнях системної його організації регуляторними центрами є нейронально-синаптичні організації структурних утворень периферичної та центральної нервової системи. Нервова система організму людини інтегрує і координує процеси чутливості, діяльності його ефекторних структурних утворень і рухової активності відповідно до умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Здійснення нею своїх функцій в цілому і повною мірою можливе тільки в нерозривному взаємозв’язку і взаємовідношенні, узгодженій взаємодії і взаємосприянні з ендокринною та імунокомпетентною системами. Основою процесів інтеграції та координації діяльності ефекторних, структурних утворень організму людини є способи і засоби міжклітинної комунікації “Pain” is psychophysiological phenomenon, that is actualized in the mind of a person as a result of a systemic reaction to a certain external and internal stimuli. The pain is caused by morphological and functional disorders in the body and is accompanied by changes in person’s psychic state and behavior. Three components are distinguished in the phenomenon of “pain”: nocigenic (somatogenic), neurogenic (neuropathic) and psychogenic. The psychical and physiological components are distinguished only within emotions and sensations among all mental processes. The formation of connections and relationships between their components occurs on the basis of neurophysiological processes. Emotions and feelings of a person are inseparably linked with the corresponding physiological processes of the body, which, in turn, are a reflection of a certain form of the systemic structural and functional organization. From the point of view of the functional system approach, the human body is an exposed, nonlinear, self-organizing, self-regulating, self-learning, permanently evolving, dynamic system that exists in inseparable connection and constant interaction with the environment. Elements of its systemic structural and functional organization are certain functional systems of the corresponding hierarchical levels. Regulatory centers are one of the main elements of the human organism’s functional systems, their activities realize the processes of their self-organization and self-regulation. In functional systems at the cellular, tissue, organ and organism levels of its systemic organization, the regulatory centers are the neuronal-synaptic organizations of the structural formations of the peripheral and central nervous system. Nervous system of the person integrates and coordinates the processes of sensitivity, activity of its effector structure formations and motion activity, accordingly to the conditions of its internal and external environment. Realization of its functions as a whole and in full is possible only in inseparable interrelation and mutual relation, coordinated interaction and interconsistency with endocrine and immune-competent systems. The ways and means of intercellular communication are the basis for the processes of integration and coordination of the activity of effector and structural formations of the human body Дод.точки доступу: Побережный, В. И. Марчук, Л. В. Швыдюк, О. С. Вільних прим. немає