Синдром хронічної втоми: клініко-патофізіологічні, діагностичні та диференційно-діагностичні аспекти (огляд літератури та дані власних спостережень). Частина 1 [Текст] / О. І. Волошин [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 2. - С. 87-95 MeSH-головна: УТОМЛЕНИЯ СИНДРОМ ХРОНИЧЕСКИЙ -- FATIGUE SYNDROME, CHRONIC (диагностика, эпидемиология, этиология) ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL Анотація: Мета роботи — дати аналітичний огляд найважливіших джерел літератури та викласти матеріали власного 15-річного досвіду дослідження проблеми синдрому хронічної втоми (СХВ). Синдром хронічної втоми — системне захворювання, що характеризується тривалою вираженою втомою, когнітивною дисфункцією, больовими відчуттями різної локалізації, погіршенням працездатності і якості життя, і поширеність якого у світі невпинно зростає, завдаючи істотних збитків міжнародній спільноті. Цю хворобу вважають одним з нових викликів сучасній медицині світу. Вченими провідних наукових центрів встановлено, що СХВ — це високо­кон­цент­рована стійка і тривала гіпометаболічна відповідь організму на зовнішні стресові чинники, що системно проявляється на рівнях від центральних нервових структур до мітохондрій. Ця недуга супроводжується значними і стійкими імунними порушеннями, цитокіновою дизрегуляцією, низькорівневим системним запаленням, ступінь яких корелює з тяжкістю проявів СХВ та тривалим перебігом. При СХВ часто виявляють різні типи герпесвірусів, вірус хвороби Борна, однак більшість науковців у патогенетичному аспекті розглядають їх як тригери загострень СХВ. Вбачається, що проведені дослідження відкриють нові перспективні шляхи вдосконалення лікування СХВ. Дискутуються різні назви СХВ: «міалгічний енцефаломієліт», «системна хвороба непереносимості напруження». Зазначається, що на сьогодні не існує надійних лабораторних критеріїв діагностики СХВ та ефективних схем лікування. Автори статті наводять орієнтовну схему патогенезу СХВ та діагностичний і диференційно-діагностичний алгоритми цієї хвороби. Синдром хронічної втоми — це недостатньо досліджена та маловідома широкому загалу лікарів хвороба, частота якої в світі невпинно зростає; методи її діагностики та лікування є низькоефективними та потребують удосконалення Objective — to provide an analytical overview of the most important sources of literature and to present the materials of 15 years of own experience in the study of the chronic fatigue syndrome (CFS). The CFS is a systemic disease characterized by prolonged severe fatigue, cognitive dysfunction, pain of different localization, worsening of working capacity and quality of life. Its prevalence in the world is constantly rising and causing significant damage to the international community. This disease is considered to be one of the new challenges facing modern medicine worldwide. Scientists from the leading scientific centers have established that CFS is a highly concentrated stable and long­term hypometabolic response of the body to external stressors, which systemically manifests itself at levels from central nervous structures to mitochondria. This disease is accompanied by significant and persistent immune disorders, cytokine dysregulation, low­level systemic inflammation, the degree of which correlates with severity of CFS manifestations and prolonged course. The Bourne disease virus and various types of herpesviruses are often detected at CFS, but most scientists consider them as pathogenetic triggers of CFS exacerbations. It is believed that the carried out investigations will open new prospective ways to improve the CFS treatment. Various names of CFS are discussed: «myalgic encephalomyelitis», «systemic intolerance to stress». It is noted that nowadays there are no reliable laboratory criteria for the CFS diagnosis and effective treatment regimens. The authors of the article give an indicative scheme of pathogenesis of CFS and diagnostic and differential — diagnostic algorithm of this disease. The syndrome of chronic fatigue is condition that is insufficiently researched and not widely known by the general medical community; its incidence is constantly increasing worldwide, and methods of its diagnosis and treatment are poorly effective and require improvement Дод.точки доступу: Волошин, О. І. Бачук-Понич, Н. В. Волошина, Л. О. Присяжнюк, В. П. Васюк, В. Л. Окіпняк, І. В. Вільних прим. немає