Kinetics of casein hydrolysis by peptidase from Bacillus thuringiensis var. israelensis IMB B-7465 [Текст] = Кінетика гідролізу казеїну за допомогою нової пептидази Bacillus thuringiensis var. israelensis IMB В-7465 / О. V. Sevastyanov [та ін.] // The Ukrainian Biochemical Journal. - 2019. - Т. 91, № 3. - С. 25-33. - Bibliogr. at the end of the art. MeSH-головна: МОДЕЛИ ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ -- MODELS, THEORETICAL ГИДРОЛИЗ -- HYDROLYSIS КАЗЕИНЫ -- CASEINS (анализ) BACILLUS THURINGIENSIS -- BACILLUS THURINGIENSIS (ультраструктура) ПЕПТИД-ГИДРОЛАЗЫ -- PEPTIDE HYDROLASES (биосинтез) ДИАГРАММЫ -- CHARTS Анотація: The kinetics of enzyme reaction is generally studied using the Michaelis-Menten equation and various methods of its linearization. Each method has its advantages and drawbacks, so their comparison for determining the kinetics of new enzymes action is topical. The aim of this work was to study the kinetics of casein hydrolysis catalyzed by new peptidase from Bacillus thuringiensis var. israelensis IMB B-7465 using several methods of enzyme activity assessment and Michaelis-Menten equation linearization. The satisfactory agreement between kinetic constants values obtained by the methods of Lineweaver-Burk, Hanes, Eadie-Hofstee, Cornish-Bowden-Eisenthal was established. The Lineweaver-Burk method was shown to be optimal for determining K[[d]]m[[/d]] and V[[d]]max[[/d]] of casein hydrolysis. Estimation of caseinolytic activity with the use of ortho-phthalic dialdehyde allowed more accurate V[[d]]max[[/d]] determination compared to the use of Anson and Kunitz methods Дослідження кінетики дії ензимів здійснюють, використовуючи рівняння Міхае­ліса–Ментен і різні форми його лінеаризації, однак кожен з методів має свої переваги і недоліки, тому їх порівняння для визначення кінетики нових ензимів є актуальним. Метою цієї роботи було вивчення кінетичних особливостей гідролізу казеїну новою пептидазою Bacillus thuringiensis var. israelensis ІМВ В-7465 за допомогою різних методів лінеаризації рівняння Міхаеліса–Ментен із використанням декількох способів визначення активності ензиму. Встановлено задовільне узгодження значень кінетичних констант, одержаних методами Лайнуївера–Берка, Хейнса, Іді–Хофсті, Корніш–Боуден–Ейзенталя. Оптимальним для визначення K[[d]]m[[/d]] і V[[d]]max[[/d]] є метод Лайнуївера–Берка. Метод дослідження казеїнолітичної активності за допомогою о-фталевого діальдегіду (o-ФДА) порівняно з модифікованим методом Ансона і Кунітца дозволяє вірогідніше визначити V[[d]]max[[/d]] реакції Дод.точки доступу: Sevastyanov, О. V. Shesterenko, Yu. A. Ryzhak, A. A. Romanovska, I. I. Dziubliuk, N. A. Varbanets, L. D. Вільних прим. немає