Головко, С. В.     Гострий епідидиміт: сучасний стан проблеми [Текст] / С. В. Головко, Є. А. Литвинець, В. Р. Балабаник // Лікарська справа. Врачебное дело. - 2019. - № 1/2. - С. 9-16. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ПОЛОВЫМ ПУТЕМ ПЕРЕДАВАЕМЫЕ БОЛЕЗНИ -- SEXUALLY TRANSMITTED DISEASES (патофизиология, передача, этиология) ПОЛОВЫМ ПУТЕМ ПЕРЕДАВАЕМЫЕ БОЛЕЗНИ, БАКТЕРИАЛЬНЫЕ -- SEXUALLY TRANSMITTED DISEASES, BACTERIAL CHLAMYDIA ИНФЕКЦИИ -- CHLAMYDIA INFECTIONS ЭПИДИДИМИТ -- EPIDIDYMITIS (лекарственная терапия, патофизиология, этиология) ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS Анотація: Гострий епідидиміт (ГЕ) – поширене інфекційне захворювання невизначеної етіології близько в 30 % випадків з протоколами лікування на основі досліджень, опублікованих понад 15 років тому назад. Бактеріальний початковий механізм поширення через урогенітальний тракт є найбільш частим етіологічним фактором виникнення ГЕ. В групі дорослих основним збудником є Chlamidia trachomatis. Діагностика епідидиміту завжди ґрунтується на вивченні анамнезу, клінічних симптомах та лабораторних даних. Сучасні дані вказують, що сексуально активних пацієнтів з ГЕ слід обстежувати для виявлення збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом (незалежно від віку хворого). Додаткові лабораторні дослідження та ультразвукову візуалізацію можна використати для проведення диференціальної діагностики. Хоча нині немає науково доведених рекомендацій з антимікробної терапії, понад 85 % бактеріальних штамів, що стали причиною ГЕ, були чутливими до фторхінолонів та цефалоспоринів 3-го покоління. У статті автори наводять сучасні дані про визначення, епідеміологію, діагностику та терапію ГЕ. Пацієнти з ГЕ повинні отримувати відповідний діагностичний комплекс та антимікробну терапію для безпечного консервативного лікування Acute epididymitis is a common infectious disease of unknown etiology in about 30 % of cases with guidelines based on studies published more than 15 years ago. The bacterial ascending mechanism of distribution through the urogenital tract is the most common etiological factor in the occurrence of acute epididymitis, with Chlamydia trachomatis being isolated in all adult age groups. Diagnosis of epididymitisis generally based on patient history, clinical symptoms and laboratory data. Current data indicate that sexually active patients with acute epididymitis should be screened for sexually-transmitted diseases, regardless of their age. Additional laboratory tests and ultrasoundimaging can be required for differential diagnosis. Although there are currently no scientifically proven recommendations for antimicrobial therapy, more than 85 % of the bacterial strains that caused acute epididymitis have shown sensitivity to fluoroquinoles and 3rdgeneration cephalosporins. In this article, we provide an update on the definition, epidemiology, etiology, diagnostics, and therapy in terms of acute and chronic epididymitis. Patients with acute epididymitis should receive appropriate diagnostics and antimicrobial therapy for safe conservative treatment Дод.точки доступу: Литвинець, Є. А. Балабаник, В. Р. Вільних прим. немає