Комплексний підхід до проблеми впливу залишкового мономера на імунометаболічний профіль пацієнтів під час ортопедичного лікування незнімними тимчасовими конструкціями [Текст] / О. В. Возний [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 262-269 MeSH-головна: КОРОНКИ ЗУБНЫЕ ИСКУССТВЕННЫЕ -- CROWNS (использование) ИММУНОГЛОБУЛИН A СЕКРЕТОРНЫЙ -- IMMUNOGLOBULIN A, SECRETORY (анализ, иммунология) КАТАЛАЗА -- CATALASE (анализ) УРЕАЗА -- UREASE (анализ) Анотація: Мета роботи – дослідження клінічної ефективності застосування удосконаленої методики виготовлення тимчасових конструкцій та її поєднання з аплікаціями препарату гіалуронової кислоти та внутрішнім прийманням кверцетину. Матеріали та методи. Предмет дослідження – ротова рідина, яку збирали до препарування (I етап), через 7 діб після встановлення тимчасової конструкції (II етап), через 14 діб після встановлення постійної незнімної конструкції (III етап). У ротовій рідині досліджували вміст sIgA та показники стану окисного гомеостазу: глутатіон відновлений (ГВ), супероксиддисмутазу (СОД), каталазу, уреазу та лізоцим. Вміст sIgA визначали за методикою імуноферментного аналізу, використовуючи реактиви «Вектор-Бест». ГВ, СОД, каталазу, уреазу та лізоцим досліджено в біохімічних спонтанних реакціях згідно з чинними рекомендаціями. Усіх пацієнтів поділили на 3 групи: І – контрольна, в якій застосовували стандартну методику виготовлення тимчасових конструкцій; ІІ – основна, для пацієнтів якої тимчасові конструкції виготовляли за удосконаленою методикою з вакуумуванням; пацієнтам ІІІ (основної) групи виготовляли тимчасові конструкції за удосконаленою методикою та паралельним застосуванням гіалуронової кислоти та кверцетину. Результати. Значуще підвищення рівня вмісту sIgA зареєстрували на другому етапі – через 7 діб після встановлення тимчасової ортопедичної конструкції (р 0,05). Зафіксували вірогідну різницю значень між показниками І і ІІ та І і ІІІ груп на третьому етапі – р ? 0,001. Вірогідну різницю за рівнем активності СОД у ротовій рідині визначили між пацієнтами І та ІІІ групи після встановлення НОК (відповідно 1561,0 ± 36,0 у.о./хв і 1442,0 ± 28,0 у.о./хв, р 0,05). На IІ етапі відмінність між групами порівняння І і ІІ за рівнем вмісту каталази була вірогідною на рівні р 0,05: 6,54 ± 0,26 у.о./хв і 5,30 ± 0,41 у.о./хв відповідно; відмінність між І і ІІІ групами була вірогідною на рівні р ? 0,01, показник каталази на ІІ етапі у ІІІ групі становив 4,86 ± 0,48 у.о./хв. На ІІІ етапі в І групі спостерігали дальше підвищення рівня каталази до 8,64 ± 0,29 у.о./хв, пацієнти ІІ і ІІІ групи мали вірогідно (р ? 0,001) кращий результат – 5,33 ± 0,33 у.о./хв і 4,48 ± 0,36 у.о./хв відповідно. На третьому етапі ортопедичного лікування в І групі дослідження показник лізоциму знизився до 39 ± 5 у.о./хв, у пацієнтів ІІ групи спостерігали його підвищення до 75 ± 6 у.о./хв, а у ІІІ групі показник стабілізувався, дорівнюючи 96 ± 4 у.о./хв, р ? 0,01. Висновки. Довели ефективність поєднаного застосування удосконаленої методики протезування, препаратів гіалуронової кислоти та кверцетину. Зважаючи на експериментально-клінічні результати, які отримали, можна стверджувати: найбільш ефективним є саме комплексний підхід до проблеми впливу залишкового мономера на імунометаболічний профіль пацієнтів під час ортопедичного лікування незнімними тимчасовими конструкціями. Дод.точки доступу: Возний, О. В. Хлистун, Н. Л. Доля, А. В. Ющенко, П. Л. Ярова, А. В. Вільних прим. немає