Роль сукцинатоксидазного окисления в интенсивной терапии тяжелой черепно-мозговой травмы / В. И. Черний [и др.] // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 128-138. - Библиогр. в конце ст. MeSH-головна: МОЗГА ГОЛОВНОГО ТРАВМЫ -- BRAIN INJURIES (диагностика, терапия) ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы) ЯНТАРНАЯ КИСЛОТА -- SUCCINIC ACID (прием и дозировка, терапевтическое применение) ИНФУЗИИ ВНУТРИВЕННЫЕ -- INFUSIONS, INTRAVENOUS ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME Анотація: Цель: изучение особенностей цереброкардиальных взаимодействий у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой (ТЧМТ) и их изменений при использовании в интенсивной терапии (ИТ) производных янтарной кислоты — препаратов цитофлавин и этилметилгидроксипиридина сукцинат. Материалы и методы. Группу сравнения составили 12 больных с диагнозом ТЧМТ, которые получали ИТ по стандартному протоколу. Группу исследования (ГИ) составили 74 пациентов с ТЧМТ: 43 больных, получавших, кроме стандартного протокола, цитофлавин (5 мл в 100 мл физиологического раствора внутривенно 1 раз в сутки), и 31 больной, получавший дополнительно к стандартному протоколу этилметилгидроксипиридина сукцинат (5 мл в 100 мл физиологического раствора внутривенно 1 раз в сутки). Длительность ИТ — от 10 суток до 8 мес. Из пациентов ГИ 9 человек умерли, у 5 пациентов острая церебральная недостаточность трансформировалась в вегетативное состояние. Диагноз вегетативного состояния у пациентов ГИ был выставлен в динамике наблюдения на основании принятых международных критериев, утвержденных Американской академией неврологии. В динамике терапии проводили анализ уровня сознания по шкале комы Глазго, Глазго-Питсбургской шкале комы и шкале исходов Глазго, параметров компьютерной томографии (Philips Brilliance CT), количественной электроэнцефалографии (кЭЭГ) (система Nihon Kohden Corporation EEG-1200K), вариабельности сердечного ритма (ВСР) («Ютас ЮМ 200»). Статистическая обработка данных была проведена с помощью программы MedStat. Результаты. В условиях ТЧМТ центральный контур регуляции ВСР смещался от вегетативных центров продолговатого мозга в область ретикулярной формации ствола и среднего мозга и в проекцию дна IV желудочка. Об этом свидетельствуют выявленные средние и сильные прямые корреляционные связи между параметрами ВСР и уровнями мощности дельта-диапазона («патологическая» медленноволновая активность), максимально в проекции окципитальных и лобных отделов коры; активностью нейроглиального пула центральной нервной системы (ЦНС) (спектр-мощность (СМ) кЭЭГ в диапазоне 0,5–1 Гц), максимально в зонах проецирования стволовых образований (С3С4; О1О2); активностью адренергических нейромедиаторных структур ЦНС (СМ кЭЭГ 4–5 Гц), максимально в зонах проецирования стволовых образований (С3С4, Т3Т4); средние обратные корреляционные связи между параметрами ВСР и уровнями мощности тета- и альфа-1-диапазона, максимально в проекции окципитальных и центральных отделов коры; активностью холин- (СМ кЭЭГ 6–7,5 Гц) и дофаминергических (СМ кЭЭГ 11–12 Гц) систем ЦНС, максимально в зонах проекции стволовых образований (С3С4; О1О2). В условиях ТЧМТ c неблагоприятным исходом не существовало единого центрального контура регуляции ВСР, выявлены одновременные конкурентные влияния со стороны таламокортикальных, таламогипоталамических структур; ретикулярной формации диэнцефального уровня. Применение препаратов — производных янтарной кислоты (цитофлавин и этилметилгидроксипиридина сукцинат) у пациентов с ТЧМТ приводило к восстановлению равноправных влияний традиционного центрального контура — центры продолговатого мозга, гипоталамо-гипофизарная область — на формирование ВСР. Интересно, что эффекты этилметилгидроксипиридина сукцината были связаны в большей мере с динамикой параметров кЭЭГ, отражающих изменения на верхнестволовом и корковом уровне ЦНС, а использования цитофлавина — преимущественно с изменениями параметров кЭЭГ, которые являются нейрофизиологическими предикторами динамики на уровне среднего мозга, диэнцефальной, таламической и лимбико-гиппокампальной областей ЦНС. Выводы. Параметры цереброкардиальных взаимодействий при ТЧМТ и их изменения информативны для оценки эффективности ИТ и прогнозирования исхода. Мета: вивчення особливостей цереброкардіальних взаємодій у пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою (ТЧМТ) і їх змін при використанні в інтенсивній терапії (ІТ) похідних бурштинової кислоти — препаратів цитофлавін і етилметилгідроксипіридину сукцинат. Матеріали та методи. Групу порівняння становили 12 хворих із діагнозом ТЧМТ, які отримували ІТ за стандартним протоколом. Групу дослідження (ГД) становили 74 пацієнтів з ТЧМТ: 43 хворих, які отримували, крім стандартного протоколу, цитофлавін (5 мл у 100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно 1 раз на добу), і 31 хворий, який отримував додатково до стандартного протоколу етилметилгідроксипіридину сукцинат (5 мл у 100 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно 1 раз на добу). Тривалість ІТ — від 10 діб до 8 міс. Із пацієнтів ГД 9 осіб померли, у 5 пацієнтів гостра церебральна недостатність трансформувалася у вегетативний стан. Діагноз вегетативного стану в пацієнтів ГД був виставлений у динаміці спостереження на підставі прийнятих міжнародних критеріїв, затверджених Американською академією неврології. У динаміці терапії проводили аналіз рівня свідомості за шкалою коми Глазго, Глазго-Пітсбурзькою шкалою коми й шкалою результатів Глазго, параметрами комп’ютерної томографії (Philips Brilliance CT), показниками кількісної електроенцефалографїї (кЕЕГ) (система Nihon Kohden Corporation EEG-1200K), варіабельності серцевого ритму (ВСР) («Ютас ЮМ 200»). Статистична обробка даних була проведена за допомогою програми MedStat. Результати. В умовах ТЧМТ центральний контур регуляції ВСР зміщувався від вегетативних центрів довгастого мозку в ділянку ретикулярної формації стовбура й середнього мозку й проекцію дна IV шлуночка. Про це свідчать виявлені середні й сильні прямі кореляційні зв’язки між параметрами ВСР і рівнями потужності дельта-діапазону («патологічна» повільнохвильова активність), максимально в проекції окципітальних і лобових відділів кори; активністю нейрогліального пулу ЦНС (спектр-потужність (СП) кЕЕГ у діапазоні 0,5–1 Гц), максимально в зонах проекції стовбурових утворень (С3С4; О1О2); активністю адренергічних нейромедіаторних структур ЦНС (СП кЕЕГ 4–5 Гц), максимально в зонах проекції стовбурових утворень (С3С4; Т3Т4); середні зворотні кореляційні зв’язки між параметрами ВРС і рівнями потужності тета- і альфа-1-діапазонів, максимально в проекції окципітальних і центральних відділів кори; активність холін- (СП кЕЕГ 6–7,5 Гц) і дофамінергічних (СП кЕЕГ 11–12 Гц) систем ЦНС, максимально в зонах проекції стовбурових утворень (С3С4; О1О2). В умовах ТЧМТ з несприятливим результатом (летальний кінець) не існувало єдиного центрального контуру регуляції ВРС, виявлені одночасні конкурентні впливи з боку таламокортикальних, таламогіпоталамічних структур; ретикулярної формації діенцефального рівня. Застосування препаратів — похідних бурштинової кислоти (цитофлавін і етилметилгідроксипіридину сукцинат) у пацієнтів із ТЧМТ приводило до відновлення рівноправних впливів традиційного центрального контуру — центри довгастого мозку, гіпоталамо-гіпофізарна ділянка — на формування ВСР. Цікаво, що ефекти етилметилгідроксипіридину сукцинату були пов’язані більшою мірою з динамікою параметрів кЕЕГ, що відображають зміни на верхньостовбуровому й кірковому рівні ЦНС, а використання цитофлавіну — переважно зі змінами параметрів кЕЕГ, які є нейрофізіологічними предикторами динаміки на рівні середнього мозку, діенцефальної, таламічної й лімбіко-гіпокампальної ділянок ЦНС. Висновки. Параметри цереброкардіальних взаємодій при ТЧМТ і їх зміни є інформативними для оцінки ефективності ІТ і прогнозування результату Дод.точки доступу: Черний, В. И. Андронова, И. А. Городник, Г. А. Черний, Т. В. Андронова, М. А. Вільних прим. немає