Лабораторні й інструментальні критерії оцінки персистенції первинного гіперпаратиреозу протягом першої доби після операції. Ретроспективна оцінка ризику [Текст] / П. О. Ліщинський [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 4. - С. 9-15. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ ПЕРВИЧНЫЙ -- HYPERPARATHYROIDISM, PRIMARY (кровь, рентгенография) ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE ПАРАЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГОРМОН -- PARATHYROID HORMONE (кровь) ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ СПИРАЛЬНАЯ -- TOMOGRAPHY, SPIRAL COMPUTED (методы) Анотація: Варіабельність лабораторних результатів спонукає до поглибленого вивчення анамнезу й клінічної картини, а також проведення діагностичних процедур щодо пошуку прищитоподібних залоз (ПЩЗ) зі зміненою функціональною активністю. Мета: визначити найбільш ефективні методи оцінки персистенції первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) у ранньому післяопераційному періоді й шляхи запобігання такому стану. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний огляд проспективно зібраної бази даних хворих, прооперованих із приводу ПГПТ. На доопераційному етапі всім хворим поруч із визначенням іонізованого кальцію, паратгормону (ПГ) і креатиніну крові проводилось ультразвукове дослідження органів шиї з метою візуалізації аденоми ПЩЗ. Результати. У період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року прооперовано 436 хворих із приводу ПГПТ, 408 жінок (93,6 %) і 28 чоловіків (6,4 %). 7 хворим (1,6 %) потребувалось повторне оперативне втручання з приводу персистенції гіперпаратиреозу. Критеріями персистенції були рівень ПГ та іонізованого кальцію в першу добу післяопераційного періоду. Середній рівень ПГ до операції в указаних хворих — 182,15 ± 31,25 пг/мл, середній рівень Са2+ — 1,44 ± 0,05 ммоль/л. Після проведення першого оперативного втручання рівень ПГ знизився в середньому до 117,55 ± 20,55 пг/мл; Са2+ — до 1,34 ± 0,05 ммоль/л. Слід відзначити, що всім цим хворим виконана унілатеральна ревізія прищитоподібних залоз. З огляду на явні лабораторні ознаки персистенції гіперпаратиреозу 4 хворим проведено додаткове інструментальне дослідження (комп’ютерна томографія органів грудної клітки з конт­растуванням) і всім — повторне оперативне втручання. Після повторного оперативного лікування рівень ПГ знизився в середньому до 40,19 ± 13,21 пг/мл, рівень Са2+ знизився в середньому до 1,25 ± 0,03 ммоль/л. Для групи порівняння відібрано 80 хворих, яким було виконано успішне оперативне лікування з приводу ПГПТ. Середній рівень ПГ до операції — 206,3 ± 16,0 пг/мл, середній рівень Са2+ — 1,48 ± 0,02 ммоль/л. Після проведення першого оперативного втручання рівень ПГ знизився в середньому до 16,67 ± 1,28 пг/мл і Са2+ — до 1,19 ± 0,01 ммоль/л. Основна причина персистенції ПГПТ — комбінація гіперплазії й аденоми ПЩЗ (4 хворих (57,14 %)). Рідше причиною персистенції захворювання є подвійна аденома ПЩЗ — 2 хворих (28,57 %) та істинна гіперплазія ПЩЗ — 1 хворий (14,29 %). Висновки. Визначення рівня ПГ у першу добу поопераційного періоду має критичне значення після втручання з приводу ПГПТ для реєстрації гіпокальціємії або персистенції захворювання з подальшим визначенням іонізованого кальцію крові, що характеризує ефективність оперативного лікування. Комбінація аденоми й істинної гіперплазії ПЩЗ, що не була верифікована на доопераційному етапі додатковими інструментальними методами дослідження (мультиспіральна комп’ютерна томографія органів шиї й грудної клітки з контрастуванням), є основною причиною персистенції первинного гіперпаратиреозу. Паратиреосцинтиграфія з 99mTc-MIBI є важливим методом доопераційної діагностики, але тільки в комбінації з іншими радіологічними методами у випадку ураження двох і більше прищитоподібних залоз Дод.точки доступу: Ліщинський, П. О. Паламарчук, В. О. Нечай, О. П. Уріна, М. О. Товкай, О. А. Куц, В. В. Вільних прим. немає