Характеристика клонів з додатковими хромосомними аномаліями у пацієнтів із хронічною мієлоїдною лейкемією та їх вплив на ефективність терапії Іматинібом / І. В. Дмитренко [та ін.] // Онкология = Oncology. - 2019. - Том 21, N 4. - С. 323-326


MeSH-головна:
ЛЕЙКОЗ МИЕЛОИДНЫЙ, ХРОНИЧЕСКАЯ ФАЗА -- LEUKEMIA, MYELOID, CHRONIC-PHASE (генетика, диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
ХРОМОСОМНЫЕ АБЕРРАЦИИ -- CHROMOSOME ABERRATIONS
ЦИТОГЕНЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- CYTOGENETIC ANALYSIS (использование, методы)
Анотація: Мета: оцінити ступінь впливу різних додаткових хромосомних аномалій (ДХА) на перебіг хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) та ефективність терапії іматинібом. Об’єкт і методи: в дослідження було залучено 45 пацієнтів із ХМЛ у хронічній фазі, в яких виявлено ДХА в дебюті захворювання або під час терапії іматинібом. Пацієнтів було відібрано із загальної групи хворих на ХМЛ, яким проводилося цитогенетичне дослідження в Націо­нальному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України у 2008–2019 рр. Усі пацієнти отримували іматиніб. Імовірність загальної виживаності (overall survival — OS), виживаності без прогресії (progression free survival — PFS) і безподійної виживаності (event free survival — EFS) аналізували від моменту появи ДХА до настання події, яка відповідала кожному показнику. Результати: всього виявлено 54 ДХА у 45 пацієнтів із ХМЛ. За типом утворення ДХА розподіляли на кількісні (16 аберацій), структурні (10 аберацій) та подвоєння Ph-хромосоми der(22)t(9;22)(q34;q11) (28 випадків). П’ять пацієнтів мали більше однієї ДХА (складний каріотип). Статистично значущий гірший прогноз щодо РFS та OS мали ДХА, які за класифікацією W. Wang та співавторів належали до групи несприятливого прогнозу (р = 0,002 та р = 0,048 відповідно), а також наявність ізохромосоми 17 по довгому плечу (р = 0,016 та р = 0,001 відповідно). Наявність більше однієї ДХА також значуще погіршувала вірогідність прогресії захворювання (р = 0,029). Пацієнти з додатковою Ph-хромосомою та додатковою 8-ю хромосомою як при встановленні діагнозу, так і при терапії іматинібом мали ризик прогресії захворювання не більший, ніж пацієнти з іншими ДХА. Висновок: визначення ДХА, які зумовлюють агресивний перебіг захворювання зі швидкою прогресією, дозволять виокремити пацієнтів із ХМЛ, які потребують зміни тактики лікування
Дод.точки доступу:
Дмитренко, І. В.
Мінченко, Ж. М.
Федоренко, В. Г.
Дягіль, І. С.

Вільних прим. немає