Система згортання крові та персоналізація її лікування у пацієнтів в ранньому періоді після імплантації систем LVAD [Текст] / О. П. Мазуренко [та ін.] // Біль, знеболювання і інтенс. терапія. - 2020. - N 1. - С. 43-48 MeSH-головна: СВЕРТЫВАНИЕ КРОВИ -- BLOOD COAGULATION СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ФУНКЦИЯ -- VENTRICULAR FUNCTION, LEFT ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD Анотація: Робота виконана в рамках двостороннього договору про наукове співробітництво між НМАПО імені П. Л. Шупика (кафедра анестезіології та інтенсивної терапії) (м. Київ, Україна) та Сілезьким Центром Хвороб Серця (Польща) Робота присвячена вивченню перебігу раннього післяопераційного періоду у пацієнтів з імплантованими системами механічної підтримки кровообігу. В дослідження ввійшло десять хворих, якім у Сілезькому Центрі Хвороб Серця, в період з 11.03.2016 по 22.11.2017 рік, було імплантовано пристрої механічної підтримки лівого шлуночка LVAD з приводу термінальної стадії серцевої недостатності. Досліджувані були чоловіками у віці 55±13,5 років, з індексом маси тіла 30,8±8,3 кг/м2, з фракцією викиду лівого шлуночка 15,4±9,5%. Пацієнти розподілилися наступним чином: Level 1 (кардіогенний шок) – 6 чоловік (60% випадків), Level 2 (прогресуюча недостатність кровообігу) – 4 чоловіка (40% випадків). Тривалість підтримки – LVAD склала 49,7±28,2 днів. Летальність склала 50% осіб. Хворі в ранньому післяопераційному періоді щодоби отримували антикоагулянтну цільову моно і комбіновану терапію гепарином (6-11 Од/кг/год.), аспірином (75-150 мг), клопідогрелем (75-150 мг), варфарином (1,5-7 мг), надропарином кальцiя (0,3-0,6 мл/2р./д.), фондапаринуксом натрiя (2,5-5 мг/2р/д). В результаті досліджень було виявлено нелінійну залежність між смертністю, кількістю днів загальної та в інтенсивній терапії госпіталізації, використання екстракорпоральної мембранної оксигенації та внутрішньоаортальної мембранної оксигенації у пацієнтів з імплантованими системами механічного кровообігу кровообігу, яким під час післяопераційного періоду використовували більші дози катехоламінів. Аналізуючи потреби пацієнтів з імплантованими механічними системами підтримки кровообігу лівого шлуночка в препаратах донорської крові слід зазначити, що в ранньому післяопераційному періоді найбільш часто використовувалась еритроцитарна маса. Протягом оперативного втручання, препаратом вибору була свіжозаморожена плазма, в той час як тромбоцитарна маса в більшості випадків використовувалась в період передопераційної підготовки пацієнта. Основними ускладненнями, що розвивалися у пацієнтів з імплантованими системами механічної підтримки кровообігу лівого шлуночку були: кровотечі, тромбози систем механічного кровообігу, порушення мозкового кровообігу за геморагічним та ішемічним типом, інфекційні ускладнення. Дод.точки доступу: Мазуренко, О. П. Надзякевич, П. Лоскутов, О. А. Згржебловская, Л. В. Вільних прим. немає