Палій, І. Г. Порівняльний аналіз результатів 3-х годинного езофаго-гастро-рН-моніторингу у хворих з поєднаним перебігом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та артеріальної гіпертензії залежно від наявної гіпотензивної фармакотерапії [Текст] = Comparative analysis of the results of 3-hour esophageal-gastric-pH monitoring in patients with combined course of gastroesophageal reflux disease and arterial hypertension depending on the available antihypertensive pharmacotherapy / І. Г. Палій, О. О. Ксенчин, С. В. Заїка // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2019. - Т. 23, № 4. - С. 605-610. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, патофизиология) ЭЗОФАГИТ ПЕПТИЧЕСКИЙ -- ESOPHAGITIS, PEPTIC (диагностика, кровь, метаболизм) ГАСТРИТ -- GASTRITIS (диетотерапия, кровь, метаболизм) ПИЩЕВОДА PH МОНИТОРИНГ -- ESOPHAGEAL PH MONITORING (использование) ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (патофизиология) АНТИГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIHYPERTENSIVE AGENTS (кровь, метаболизм) ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS Анотація: Гіпотензивні препарати, що їх вимушені постійно приймати пацієнти з артеріальною гіпертензією, можуть мати негативний вплив на моторику стравоходу та нижнього стравохідного сфінктеру, підвищувати імовірність виникнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та погіршувати її перебіг, що є актуальним у хворих з поєднаним перебігом цих захворювань. Мета дослідження — вивчити особливості кислотних гастроезофагеальних рефлюксів та секреторну функцію шлунка у хворих з поєднаним перебігом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та артеріальної гіпертензії залежно від наявної гіпотензивної фармакотерапії. Пацієнтам, які були поділені на чотири групи залежно від наявної монотерапії вальсартаном, лізиноприлом, бісопрололом та амлодипіном, було виконано 3-годинний езофаго-гастро-рН-моніторинг. Нами був проведений порівняльний аналіз наступних показників: кількість кислотних рефлюксів, наявність рефлюксів з тривалістю більше 5 хвилин, середня та максимальна тривалість епізодів рефлюксу. Також порівняні значення мінімального рН, максимального рН, середнього рН та медіана рН в стравоході, кардіальному відділі шлунка та тілі шлунка. Отримані результати показали, що в групі хворих, які приймали вальсартан, спостерігалось достовірне збільшення кількості епізодів кислотних рефлюксів, збільшення мінімального рН у стравоході та збільшення % часу з рН4 у стравоході, на відміну від пацієнтів, які приймали лізиноприл, бісопролол або амлодипін. Відмінностей у показниках гастро-рН-моніторингу між групами хворих, які знаходились на монотерапії вальсартаном, лізиноприлом, бісопрололом та амлодипіном не виявлено, що свідчить про те, що посилення кислотного гастроезофагеального рефлюксу в групі вальсартану не спричинене зміною кислотоутворюючої функціїї шлунка, а є результатом дії інших чинників, які призводять до послаблення та/або дезорганізації моторики стравоходу та зниження тонусу в ділянці НСС Hypotensive drugs, which patients with arterial hypertension take, can have a negative impact on the motility of the esophagus and lower esophageal sphincter, increasing the likelihood of gastroesophageal reflux disease, and worsen it. The aim is to study the features of acid gastroesophageal refluxes and gastric secretory function in patients with combined course of gastroesophageal reflux disease and arterial hypertension, depending on the available anti-hypertensive pharmacotherapy. Patients were divided into four groups, depending on available monotherapy with valsartan, lisinopril, bisoprolol, and amlodipine. Patients were subjected to 3-hour esophageal-gastric-pH monitoring. We conducted a comparative analysis of the following indicators: the number of acid refluxes, the presence of refluxes lasting more than 5 minutes, the average and maximum duration of episodes of reflux. The values of the minimum pH, maximum pH, average pH and median pH in the esophagus, cardiac part of stomach and stomach body were also compared. The results showed that in the group of patients taking valsartan, there was a significant increase in the number of episodes of acid reflux, an increase in the minimum pH in the esophagus, and an increase in % of time with a pH 4 in the esophagus, unlike patients taking lisinopril or amlodipine. There were no differences in gastro-pH monitoring between patients treated with valsartan, lisinopril, bisoprolol, and amlodipine monotherapy. It indicates that increase of gastroesophageal reflux in the valsartan group was not caused by the acid-induced effect of valsartan, but other factors that lead to a decrease and/or disorganization of esophageal motility Дод.точки доступу: Ксенчин, О. О. Заїка, С. В. Вільних прим. немає |