Гладких, Ф. В.     Порівняльна характеристика гомеостатичних зрушень у пацієнток з фібротичними та дегенеративними пізніми радіаційними ускладненнями променевої терапії з приводу раку шийки матки [Текст] / Ф. В. Гладких, Г. В. Кулініч // Клінічна онкологія. - 2019. - Том 9, N 4. - С. 234-240. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ШЕЙКИ МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- UTERINE CERVICAL NEOPLASMS (диагностика, кровь, радиотерапия, терапия) ЛУЧЕВЫЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- RADIATION INJURIES Анотація: Променева терапія є важливою складовою лікування хворих на рак шийки матки (РШМ), проте у зв’язку з особливостями синтопії шийки матки, прямої кишки, сечового міхура, сечоводів та ін. променевому навантаженню піддаються практично всі органи малого таза. Це є передумовою розвитку місцевих променевих пошкоджень м’яких тканин та органів, які потрапляють у зону опромінення. Мета — провести порівняльний аналіз клініко-лабораторних показників пацієнток з пізніми радіаційними ускладненнями фібротичного та дегенеративного ґенезу після променевої терапії з приводу РШМ для виявлення критеріїв прогнозу вектора розвитку пізніх променевих ускладнень (ППУ). Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 254 історій хвороби пацієнток зі злоякісними новоутвореннями шийки матки. Відібрано 73 історії хвороби пацієнток, розподілених на дві групи: Ф (41 пацієнтка) — хворі з фібротичними ППУ після лікування та Д (32 пацієнтки) — хворі з дегенеративними ППУ після лікування. Результати. Аналіз динаміки гематологічних показників показав, що на тлі проведення променевої терапії (ПТ) у хворих на РШМ з фібротичними ППУ відмічалося статистично вірогідне збільшення кількості еритроцитів на 5,7%, підвищення гемоглобіну — на 9,1%, гематокриту — на 3,9% та підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) на 33,3%, у той час як у пацієнток з дегенеративними ППУ аналогічні показники мали протилежну тенденцію до змін — кількість еритроцитів зменшилася на 6,3%, рівень гемоглобіну знизився на 0,8%, гематокрит — на 7,3%, а ШОЕ — на 16,7% відносно показників до ПТ. Крім того, встановлено, що кількість лейкоцитів мала тенденцію до зменшення у пацієнток обох груп, проте у хворих з фібротичними ППУ вдвічі перевищувала аналогічний показник пацієнток з дегенеративними ППУ та становила відповідно 6,0 та 12,0%. Характеризуючи динаміку біохімічних показників хворих на РШМ з ППУ, варто відзначити, що маркери цитолізу аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ) мали різний вектор змін. Так, у пацієнток з фібротичними ППУ рівень АлАт зріс на 10,1%, а АсАт — на 16,4%, в той час як у пацієнток з дегенеративними ППУ рівень АлАт знизився на 21,1%, а АсАт — на 7,4%. Вказані зміни узгоджуються з даними про розвиток цитолітичного синдрому на тлі дегенеративних ППУ. Крім того, у пацієнток обох груп відмічено співставне зниження білірубіну відповідно на 11,5 та 11,0%. Також встановлено, що у пацієнток з фібротичними ППУ на тлі ПТ статистично вірогідно підвищився рівень сечовини на 35,7% та рівень креатиніну — на 6,5%. Висновки. У пацієнток з РШМ фібротичні та дегенеративні пізні променеві ускладнення визначено у 32,3 та 25,2% пацієнток відповідно. Фібротичні пізні променеві ускладнення у хворих на РШМ вдвічі частіше відмічають на тлі надмірної маси тіла, ніж на тлі її дефіциту — відповідно 24,4 та 12,2% пацієнток. Відношення шансів розвитку фібротичних ППУ щодо дегенеративних після оперативного компонента лікування становить 2,8±0,49 (95% ДІ 1,1-7,2) Дод.точки доступу: Кулініч, Г. В. Вільних прим. немає