Вишинська, М. Б. Аспекти застосування транексамової кислоти в пацієнтів із політравмою / М. Б. Вишинська // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 91-94. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (лекарственная терапия, патофизиология, терапия) ТРАНЕКСАМОВАЯ КИСЛОТА -- TRANEXAMIC ACID (терапевтическое применение) ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ -- BLOOD TRANSFUSION (использование) ПЕРЕЛИВАНИЕ КОМПОНЕНТОВ КРОВИ -- BLOOD COMPONENT TRANSFUSION (использование) Анотація: У статті проаналізовано особливості застосування транексамової кислоти в пацієнтів із політравмою. Мета дослідження: вивчити дані літератури щодо ефективності застосування транексамової кислоти в пацієнтів із політравмою та проаналізувати частоту переливання компонентів крові в пацієнтів із політравмою залежно від часу призначення транексамової кислоти після отримання травми. Матеріали та методи. Проведене ретроспективне когортне дослідження, до якого було включено 40 пацієнтів віком від 22 до 56 років із політравмою. Усіх пацієнтів було розподілено на 2 групи: І група — пацієнти, в яких застосовували транексамову кислоту до 3 годин після виникнення політравми, та ІІ група — хворі, які приймали транексамову кислоту в часовому проміжку 3–8 годин після виникнення політравми. Результати. Основною багатофакторною умовою для виникнення ранньої коагулопатії в пацієнтів із політравмою є поєднання шоку, спричиненого кровотечею, та ушкодження тканин, що призводить до генерації тромбін-тромбомодулінового комплексу, активації антикоагулянтної та фібринолітичної систем. У пацієнтів, включених до аналізу даних у нашому дослідженні, основними причинами політравми були: дорожньо-транспортна пригода — у 34 пацієнтів (85 %), падіння з висоти — у 6 пацієнтів (15 %). Середній вік пацієнтів І групи становив 39,2 ± 17,3 року, у ІІ групі — 41,9 ± 12,8 року. До дослідження увійшли 29 чоловіків та 11 жінок. Не виявлено вірогідних відмінностей у тяжкості стану, структурі компонентів поліорганної недостатності, антропометричних характеристиках пацієнтів обох груп. Ми встановили, що в І групі пацієнтів переливання еритроцитарної маси та свіжозамороженої плазми проводили в 14 випадках із 26, що становило 53 % від усіх випадків політравми в даній групі. У ІІ групі пацієнтів переливання компонентів крові проводили в 9 випадках із 14, тобто в 64 % від усіх випадків із даної групи. Відповідно, частота переливання компонентів крові в пацієнтів ІІ групи на 11 % вище порівняно з пацієнтами І групи (p ≥ 0,05). Висновки. Отримані нами попередні результати свідчать, що введення транексамової кислоти до 3 годин після виникнення політравми може знижувати частоту гемотрансфузій Вільних прим. немає |