Підшкірна ін’єкція апоморфіну для лікування ранкової акінезії при хворобі Паркінсона [Текст] / Isaacson Stuart [et al.] // Міжнародний неврологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 7. - С. 62-69. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ПАРКИНСОНА БОЛЕЗНЬ -- PARKINSON DISEASE ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY АПОМОРФИН -- APOMORPHINE ИНЪЕКЦИИ ПОДКОЖНЫЕ -- INJECTIONS, SUBCUTANEOUS ЛЕВОДОПА -- LEVODOPA КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL Анотація: У пацієнтів з руховими флуктуаціями, що є ускладненнями хвороби Паркінсона (ХП), частою є затримка періоду «включення» при використанні леводопи. Це відкрите дослідження спрямоване на те, щоб оцінити вплив апоморфіну на час до «включення» у пацієнтів із ХП із ранковою акінезією. Матеріали та методи. Популяція для оцінки безпеки становила 127 зарахованих пацієнтів, а популяція повного аналізу становила 88 пацієнтів. Пацієнти завершили 7-денний початковий період лікування леводопою, фіксуючи час до «включення» після кожної ранкової дози леводопи. Пацієнтам поступово підбирали дозу апоморфіну до оптимальної (2–6 мг) на фоні протиблювальної терапії триметобензамідом. Апоморфін вводили щоранку протягом 7-денного періоду лікування, а час до «включення» фіксувався самостійно за допомогою щоденника. Первинна кінцева точка ефективності була представлена часом до «включення» під час лікування апоморфіном порівняно з початковим періодом лікування леводопою. Вторинні оцінки включали шкали загальних оцінок. Безпеку й переносимість визначали методом оцінки небажаних явищ (НЯ). Результати. Пацієнти, які отримували апоморфін, досягали середнього ± стандартне відхилення часу до «включення» 23,72 ± 14,55 хвилини, що вірогідно менше, ніж 60,86 ± 18,11 хвилини у тих, хто отримував леводопу (Р 0,0001). Про випадки відсутності відповіді на дозу (визначені як час до «включення» 60 хвилин) частіше повідомлялося в групі леводопи порівняно з групою апоморфіну (46 % проти 7 % відповідно згідно із записами в щоденниках). Вторинні кінцеві результати підтверджували первинні результати ефективності, із значним покращанням під час періоду лікування апоморфіном порівняно з початковим періодом лікування леводопою (усі Р 0,0001). Найпоширенішими НЯ були нудота й запаморочення. Більшість пацієнтів, які достроково завершили участь у дослідженні через НЯ, вибули на етапі титрування дози. Висновки. Ін’єкції апоморфіну значно скорочували час до «включення» у пацієнтів із ХП, у яких спостерігалася затримка настання ефекту від ранкової дози леводопи, і добре переносилися більшістю пацієнтів. Після лікування апоморфіном у пацієнтів з ранковою акінезією, у яких були рухові флуктуації, спостерігалося швидке й стабільне скорочення часу до настання періоду «включення» Дод.точки доступу: Isaacson, Stuart Lew, Mark Ondo, William Hubble, Jean Clinch, Thomas Вільних прим. немає