Ковчун, А. В.     Лікування анемії хронічного запалення у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень / А. В. Ковчун, Л. Н. Приступа // Астма та алергія = Astma and allergy. - 2020. - N 1. - С. 28-36 MeSH-головна: ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (осложнения, патофизиология) АНЕМИЯ -- ANEMIA (лекарственная терапия) Анотація: Більшість пoзалегеневих проявів хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) тепер інтерпретуються як його системні маніфестації, серед яких і анемія хронічного запалення. За наявності достатньої кількості наукових досліджень, присвячених з’ясуванню частоти анемії при ХОЗЛ та її патогенетичних аспектів, практично відсутні дослідження стосовно шляхів її лікування. Метою роботи було порівняти ефективність різних методів лікування хворих на ХОЗЛ із анемією хронічного запалення. Матеріали і методи. У дослідження було включено 52 хворих на ХОЗЛ у фазі загострення із анемією хронічного запалення та 62 практично здорові особи. Усі пацієнти отримували комплексне лікування загострення ХОЗЛ на фоні базисного лікування та були рандомізовані на 3 групи: І (20 пацієнтів), ІІ (20 пацієнтів) та ІІІ (12 хворих). Пацієнти І групи додатково отримували 80 мг двовалентного заліза 2 рази на добу протягом 21 доби; ІІ групи — 100 мг сахарозного комплексу гідроксиду заліза (ІІІ) внутрішньовенно 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів, ІІІ групи — 100 мг сахарозного комплексу гідроксиду заліза (ІІІ) внутрішньовенно та еритропоетин людини рекомбінантний 3000 МО підшкірно 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів. Хворим визначали вміст в крові гемоглобіну, сироваткового заліза, феритину, гепсидину та С-реактивного протеїну до початку лікування, після завершення лікування загострення ХОЗЛ та після завершення лікування препаратами заліза та еритропоетином. Визначення еритропоетину проводили всім хворим до початку лікування. Статистичну обробку проводили з використанням програми SPSS-21. Результати. Встановлено, що лише у хворих ІІІ групи вміст феритину в крові вірогідно знижувався, а вміст сироваткового заліза достовірно підвищувався порівняно із хворими інших груп. Зростання вмісту гемоглобіну на фоні зменшення концентрації гепсидину у хворих ІІІ групи та зниження вмісту гемоглобіну поряд із збільшенням вмісту гепсидину у пацієнтів І та ІІ груп було підтвердженням існуючої думки про роль гепсидину, який є основним гормоном, що регулює метаболізм заліза шляхом контролю його всмоктування в тонкому кишечнику та його використання з депо, і таким чином, відіграє ключову роль в патогенезі анемії хронічного запалення. По завершенню лікування було виявлено, що у хворих ІІІ групи вміст гемоглобіну був достовірно вищим (р 0,05), а гепсидину та С-реактивного протеїну — нижчим порівняно із пацієнтами І та ІІ груп (р 0,001). Висновки. У хворих на ХОЗЛ з анемією хронічного запалення застосування базисного лікування у поєднанні з сахарозним комплексом гідроксиду заліза (ІІІ) внутрішньовенно та еритропоетину підшкірно відбулося пригнічення запального процесу, що супроводжувалося достовірним зниженням вмісту гепсидину, С-реактивного протеїну та феритину одночасно із збільшенням вмісту гемоглобіну та сироваткового заліза, — чого не спостерігалось у пацієнтів під впливом монотерапії пероральними або внутрішньовенними препаратами заліза Дод.точки доступу: Приступа, Л. Н. Вільних прим. немає