Voychuk, S. I. Influence of the radiofrequency electromagnetic field 40.68MHz on adhesion of Saccharomyces cerevisiae cells deficient in polyphosphatase PPN1 to dental alloys [Text] / S. I. Voychuk, O. M. Gromozova, Z. R. Ozhogan // Мікробіологічний журнал. - 2020. - Том 82, N 3. - P3-13 MeSH-головна: ЗУБНЫЕ СПЛАВЫ -- DENTAL ALLOYS (химия) КЛЕТОК АДГЕЗИЯ -- CELL ADHESION (воздействие облучения) SACCHAROMYCES CEREVISIAE -- SACCHAROMYCES CEREVISIAE (воздействие облучения) ПОЛИФОСФАТЫ -- POLYPHOSPHATES (химический синтез) Анотація: Адгезія – одна з найважливіших властивостей живих організмів, яка допомагає їм виживати в складних умовах, але в той же час вона є причиною багатьох проблем медичного, промислового та економічного характеру. Низка факторів можуть впливати на адгезію. Для її зменшення або повного запобігання застосовуються різноманітні хімічні сполуки. Тим не менше, ефективність дії таких сполук може суттєво змінюватися в результаті дії на клітини живих організмів електромагнітного випромінювання, що не часто враховується в дослідженнях. Біосинтез специфічних адгезинів вимагає енергії, яка зберігається в клітинах у вигляді високоенергетичних сполук, серед яких особливе місце належить поліфосфатам (полі(Ф)). Полі(Ф) – це також структурні одиниці клітинних стінок, які впливають на поверхневий заряд. Дефектність за полі(Ф)азами, ферментами метаболізму полі(Ф) впливає на адгезивні властивості клітин. Тому метою даної роботи було вивчити здатність радіочастотного електромагнітного випромінювання (РЧ-ЕМВ) впливати на адгезію клітин дріжджів до стоматологічних сплавів та оцінити роль полі(Ф) ази PPN1 у сприйнятті електромагнітних сигналів та адгезії клітин. Методи. У дослідженні були використані клітини дріжджів Saccharomyces cerevisiae дикого типу штамів Y-517 та CRY, а також клітини, дефектні за PPN1 (штам CNX). Використовували Ni-Cr (Wiron 99, Wirocer plus, Gialloy CB/N) та Co-Cr (Wirobond 280, Wironit, Gialloy PA) стоматологічні сплави, приготовлені за допомогою трьох різних методів лиття. Клітини дріжджів обробляли РЧ-ЕМВ (40,68 МГц, 30 Вт, 60 хв, в термостатних умовах) до моменту їх взаємодії зі сплавами. Індекси адгезії визначали після безпосереднього контакту клітин дріжджів з поверхнями сплавів протягом 60 хв за кімнатної температури. Результати. Хром у складі сплавів негативно впливав на адгезію, тоді як ніобій, вуглець і силіцій, навпаки, стимулювали її. Сплави, приготовлені методом вакуумного лиття мали найбільші показники адгезії, в той час, як сплави, приготовлені методом центробіжного лиття з плавкою високочастотним струмом виявляли найбільшу протидію мікробній адгезії. Однак ефективність цих чинників суттєвим чином знижувалася в разі дефектності клітин дріжджів за полі(Ф)азою PPN1 і після дії на клітини дріжджів РЧ-ЕМВ: в обох випадках відмічене збільшення величини адгезії клітин дріжджів до всіх типів сплавів. В основі цих ефектів, вочевидь, лежать різні механізми і в першому випадку – це може бути зміна складу позаклітинних полісахаридів, яка має місце в ppn1?-клітин, а в другому – це результат індукції процесу «адаптивної відповіді», який має місце внаслідок дії даного типу випромінювання на клітини дріжджів: збільшення стійкості опромінених клітин дріжджів до дії окремих елементів у складі сплавів. Висновки. Незважаючи на вміст у складі сплавів хімічних сполук, які здатні знижувати мікробну адгезію до поверхні сплавів, активність ферментів фосфорного метаболізму, а також дія на клітини мікроорганізмів РЧ-ЕМВ можуть нівелювати антимікробну ефективність фізико-хімічних чинників і призвести до підвищення мікробної адгезії. Дод.точки доступу: Gromozova, O. M. Ozhogan, Z. R. Вільних прим. немає |