Антинеопластична активність in vitro похідного 2-аміно-5-бензилтіазолу в комплексі з нанорозмірними полімерними носіями [Текст] / Н. С. Фінюк [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 1. - С. 23-32 MeSH-головна: ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS (анализ, выделение и очистка, фармакология, экономика) ТИАЗОЛЫ -- THIAZOLES (анализ, выделение и очистка, фармакология, экономика) Анотація: Головними проблемами сучасної хіміотерапії є недостатня ефективність протипухлинних препаратів і низька селективність їхньої дії, розвиток множинної медикаментозної резистентності і низька розчинність багатьох протипухлинних препаратів у воді. Одним із шляхів покращення адресної доставки препаратів і підвищення їхньої розчинності є використання полімерних нанорозмірних носіїв. Раніше нами було встановлено, що нове похідне тіазолу (N-(5-бензил-1,3-тіазол-2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксамід, БФ1) є цитотоксичним щодо окремих ліній пухлинних клітин. Метою даної роботи було дослідити дію БФ1 у комплексі з новими полімерними носіями на основі поліетиленгліколю (ПЕГ). Синтезовані комплекси виявляли вищу цитотоксичність щодо окремих ліній пухлинних клітин порівняно з ефектами вільного (не у комплексі) похідного тіазолу чи/і доксорубіцину (позитивний контроль). Комплекси 4, 14 та 8, 18 були найбільш токсичними для клітин лінії HepG2 гепатокарциноми людини та клітин лінії C6 гліоми щура. Комплекс 6 проявив високу токсичність щодо клітин лінії T98G гліобластоми людини і лінії HL-60 промієлоцитарного лейкозу людини. Отже, комплекси 4 і 14, створені на основі полі(ВЕП-ко-ГМА)-графт-мПЕГ, комплекс 6 на основі полі(ПЕГМА) і комплекси 8 та 18 на основі полі(ПЕГМА-ко-ДММ) вибірково підвищують токсичну дію похідного тіазолу БФ1 щодо пухлинних клітин Дод.точки доступу: Фінюк, Н. С. Попович, М. В. Шалай, Я. Р. Мандзинець, С. М. Гренюх, В. П. Остап’юк, Ю. В. Обушак, М. Д. Мітіна, Н. Є. Заіченко, О. С. Стойка, Р. С. Бабський, А. М. Вільних прим. немає