Kanyhina, S. M. Dependence of reactions of the external respiratory system in athletes on the orientation of the training process [Текст] / S. M. Kanyhina, M. S. Potapenko, L. O. Kurilets // Патологія. - 2021. - Том 18, N 1. - С. 103-111 MeSH-головна: ДЫХАНИЕ -- RESPIRATION СПОРТСМЕНЫ -- ATHLETES СПИРОМЕТРИЯ -- SPIROMETRY (использование) МЫШЕЧНАЯ СИЛА -- MUSCLE STRENGTH (физиология) Анотація: Питання підвищення функціональної підготовки (різної спрямованості тренувального процесу) спортсменів шляхом розвитку респіраторної системи, зокрема системи зовнішнього дихання, а також підвищення стійкості організму до гіпоксичного навантаження залишаються надзвичайно актуальними на сучасному етапі розвитку спорту. Мета роботи – вивчити особливості реакції системи зовнішнього дихання у спортсменів залежно від спрямованості тренувального процесу. Матеріали та методи. У дослідження залучили 104 спортсменів (84 чоловіки і 20 жінок): 63 атлети, які розвивали переважно якість витривалості, 31 – якість сили, 10 – якість швидкості. Середній вік обстежених становив 21,75 ± 3,32 року. Серед обстежених – 2 майстри спорту міжнародного класу (МСМК), 25 майстрів спорту (МС), 48 кандидатів у майстри спорту, 29 спортсменів 1 розряду. Комп’ютерне спірометричне дослідження виконали всім спортсменам на спірографічному комплексі «Спіроком» (ТОВ «ХАІ-Медіка», м. Харків) відповідно до рекомендацій. Результати. Аналіз показників комп’ютерної спірометрії встановив, що у спортсменів, які розвивали якість сили, на 18,2 % (р = 0,014) більша життєва ємність легень унаслідок переважання на 29,9 % (р = 0,017) дихального об’єму та на 42,1 % (р = 0,001) резервного об’єму вдиху, але менший на 22,4 % (р = 0,019) резервний об’єм видиху, ніж у спортсменів, які удосконалювали якість витривалості. Спортсмени, які розвивали якість витривалості, на відміну від спортсменів, які удосконалювали якість швидкості, мали більшу форсовану життєву ємність легень на 14,9 % (р = 0,031) через переважання резервного об’єму вдиху на 9,8 % (р = 0,049) та резервного об’єму видиху на 28,5 % (р = 0,044). Спортсмени, які удосконалювали якість швидкості, мали меншу життєву ємність легень на 26,1 % (р = 0,003), форсовану життєву ємність легень на 20,2 % (р = 0,016) унаслідок зниження на 34,2 % (р = 0,008) резервного об’єму вдиху, ніж атлети, які удосконалювали якість сили. Спортсмени, які розвивали якість швидкості, мали більший опір повітряному потоку у бронхах малого калібру у фазу видиху, про що свідчать менші на 21,1 % (р = 0,015) показник об’єму форсованого видиху1, на 30,2 % (р = 0,016) об’єму форсованого видиху до досягнення пікової об’ємної швидкості, на 22,9 % (р = 0,036) МОШ 75, на 22,8 % (р = 0,035) СОШ 75–85, ніж у спортсменів, які розвивали якість сили. Висновки. Спортсменам, які розвивали якість сили, притаманна більша життєва ємність легень через переважання дихального об’єму та резервного об’єму вдиху, але менший резервний об’єм видиху порівняно зі спортсменами, які удосконалювали якість витривалості. У спортсменів, які розвивали якість витривалості, на відміну від спортсменів, які удосконалювали якість швидкості, визначена більша форсована життєва ємність легень унаслідок переважання резервних об’ємів вдиху та видиху. Функція зовнішнього дихання спортсменів, які удосконалювали якість швидкості, характеризується меншою життєвою ємністю легень, форсованою життєвою ємністю легень через зниження резервного об’єму вдиху, більшим опором повітряному потоку у бронхах малого калібру у фазу видиху, ніж в атлетів, які розвивали якість сили. Дод.точки доступу: Potapenko, M. S. Kurilets, L. O. Вільних прим. немає |