Остапенко, В. М.     Евтаназія та самогубство: медико-соціальний дискурс [Текст] = Euthanasia and suicide: a medical and social discourse / В. М. Остапенко, І. В. Лантух, А. П. Лантух // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2021. - Т. 25, № 1. - С. 107-112. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: ЭВТАНАЗИЯ -- EUTHANASIA (психология, тенденции) САМОУБИЙСТВУ СОДЕЙСТВИЕ -- SUICIDE, ASSISTED (психология, этика) МЕДИЦИНСКИЙ ПЕРСОНАЛ-БОЛЬНОЙ ОТНОШЕНИЯ -- PROFESSIONAL-PATIENT RELATIONS (этика) ТЕРМИНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ, УХОД -- TERMINAL CARE (методы, организация и управление, тенденции, этика) СОЦИАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ -- SOCIAL PROBLEMS (психология, тенденции, этика) Анотація: Проблема самогубства та евтаназії особливо актуалізувалася із поширенням пандемії COVID-19, яка викликала потужний вибух суїциду, на тій підставі, що медицина не була до неї готова, а людина виявилася надто слабкою перед її тиском. У статті розглядається проблематика евтаназії та самогубства на засадах філософських посилів з позиції лікаря, яка виходить за межі медицини та медичної етики і стає однією із важливих аспектів життя суспільства. У цих умовах самогубство або евтаназія переслідує відмову суб’єкта від спроби досягти належну якість життя. Заборона на самогубство полягає в тому, що ніхто не повинен наносити шкоду або руйнувати доброчинності людської природи; людське життя відноситься до основних доброчинностей людської природи; ніхто не повинен руйнувати людське життя; навмисне самогубство є спробою принести шкоду людині або зруйнувати її життя; ніхто не повинен убивати самого себе. Критерієм може бути те, що самогубство не повинне мати місця, коли воно здійснюється за бажанням суб’єкта, коли суб’єкт знецінює власне життя. Прибічники евтаназії приходять до помилкового переконання, що медицина здатна здійснювати тотальний контроль над життям та смертю людини. За їх переконанням, сучасники мають право визначити кінець свого життя, використовуючи при цьому досягнення медицини, так само як мають право вимагати продовження терміну життя з допомогою тієї ж медицини. Вони вважають, що сьогодні право вмерти з допомогою медичних засобів повинно бути настільки природним, як і право на отримання медичної допомоги. У той же час, пацієнт не може вимагати смерті у якості вирішення проблеми, навіть якщо усі засоби позбавлення його від страждання вичерпані. Задача медицини – це полегшення страждання хворого. Якщо самогубство з допомогою лікаря та активна евтаназія стануть невід’ємною частиною медичного обслуговування, то теоретична та практична медицина будуть позбавлені нових досягнень у галузі паліативних і підтримуючих методів лікування. Відсутність адекватних паліативних засобів – це медико-етична, психологічна та соціальна проблема, яка вимагає свого вирішення до того, як звертатися до таких радикальних методів, як легалізація евтаназії The problem of suicide and euthanasia has been particularly updated with the spread of the COVID-19 pandemic, which caused a strong explosion of suicide, because medicine was not ready for it, and the man was too weak in front of its pressure. The article considers the issue of euthanasia and suicide based on philosophical messages from the position of a doctor, which today goes beyond medicine and medical ethics and becomes one of the important aspects of society. Medicine has achieved success in the continuation of human life, but it is unable to ensure the quality of life of those who are forced to continue it. In these circumstances, the admission of suicide or euthanasia pursues the refusal of the subject to achieve an adequate quality of life; an end to suffering for those who find their lives unacceptable. The reasoning that banned suicide: no one should harm or destroy the basic virtues of human nature; deliberate suicide is an attempt to harm a person or destroy human life; no one should kill himself. The criterion may be that suicide should not take place when it is committed at the request of the subject when he devalues his own life. According to supporters of euthanasia, in the conditions of the progress of modern science, many come to the erroneous opinion that medicine can have total control over human life and death. But people have the right to determine the end of their lives while using the achievements of medicine, as well as the right to demand an extension of life with the help of the same medicine. They believe that in the era of a civilized state, the right to die with medical help should be as natural as the right to receive medical care. At the same time, the patient cannot demand death as a solution to the problem, even if all means of relieving him from suffering have been exhausted. In defense of his claims, he turns to the principle of beneficence. The task of medicine is to alleviate the suffering of the patient. But if physician-assisted suicide and active euthanasia become part of health care, theoretical and practical medicine will be deprived of advances in palliative and supportive therapies. Lack of adequate palliative care is a medical, ethical, psychological, and social problem that needs to be addressed before resorting to such radical methods as legalizing euthanasia Дод.точки доступу: Лантух, І. В. Лантух, А. П. Вільних прим. немає