Івженко, Л. І. Особливості лікування дисфункції мейбомієвих залоз у хворих на асимптоматичну діабетичну полінейропатію [Текст] / Л. І. Івженко, П. А. Бездітко // Харківська хірургічна школа. - 2017. - N 5/6. - С. 22-28 MeSH-головна: ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (патофизиология, терапия) ВЕК БОЛЕЗНИ -- EYELID DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, терапия) МЕЙБОМИЕВЫ ЖЕЛЕЗЫ -- MEIBOMIAN GLANDS (действие лекарственных препаратов, иннервация, повреждения, секреция) ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME Анотація: Резюме. Причиною виникнення дисфункції мейбомівих залоз може бути порушення їх іннервації внаслідок діабетичної полінейропатії. В дослідженні брала участь група хворих на асимптоматичну діабетичну полінейропатію та ДМ3 у кількості 77 осіб (50,6 % жінок, 49,4 % чоловіків). Вік пацієнтів —від 46 до 69 років. Група була розділена на основну (54 особи, отримували комплексне лікування) та контрольну (23 особи, отримували лікування тільки ДМ3). Тест Ширмера у пацієнтів основної групи через 21 день та через 2 місяці зменшився в середньому на 0,27 ± 0,02 мм, в той час, як в контрольній групі він зменшився на 3,98 ± 0,05 мм. Тест Норна у пацієнтів основної групи через 21 день та через 2 місяці зменшився в середньому на 0,45 ± 0,12 мм, в той час, як в контрольній групі він зменшився на 2,35 ± 0,22 мм ОРІ тест за цей період зменшився в основній групі на 0,04 ± 0,02, а в контрольній — на 0,21 ± 0,02 (р ‹ 0,001), в основній групі відмічалось покращення мейбографії до 0 ступеня впродовж 1-го місяця, покращення якості секрету до 0 ступеня впродовж 2-х місяців, покращення секреторної здатності М3 до 0 ступеня з 5-го дня лікування до 2-х місяців, у порівнянні з відповідними показниками до лікування. Досліджувані показники в основній групі були достовірно більшими через 21 день, 2 місяці ніж в контрольній і терапевтичний ефект після лікування тривав більше. Отже запропонований нами спосіб комплексного лікування дисфункції мейбомієвих залоз у хворих на асимптоматичну діабетичну полінейропатію дозволяють досягнути виразного позитивного стійкого ефекту у 95,7 % хворих. Дод.точки доступу: Бездітко, П. А. Вільних прим. немає |