Гур’єв, С. О. Стан проблеми переломів дистального метаепіфізу плечової кістки у дітей та підлітків [Текст] = The state of the problem of fractures of the distal metepiphysis of the humerus in children and adolescents / С. О. Гур’єв, I. P. Трутяк, О. В. Обаранець // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2021. - Т. 25, № 2. - С. 277-280. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS (анатомия и гистология, повреждения, хирургия) ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (диагностика, хирургия) ЛОКТЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- ULNA FRACTURES (диагностика, хирургия) МЫШЦЫ -- MUSCLES (анатомия и гистология, повреждения, хирургия) ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы) ДЕТИ -- CHILD ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT Анотація: Одні з найчастіших пошкоджень дистального кінця плечової кості є черезвиросткові та надвиросткові переломи плечової кістки, що становлять 47,5-80% від усіх внутрішньосуглобових переломів ділянки ліктьового суглобу у дітей. Серед пошкоджень дистального відділу плечової кістки черезвиросткові та надвиросткові переломи зустрічаються з найбільшою частотою і є однією з найпоширеніших побутових травм у дітей у віці від 3 до 12 років. В основу нашої роботи покладений ретроспективний аналіз лікування 255 пацієнтів, що лікувались у Львівській міській дитячій лікарні за період 2013-2017 роки. У 83,1% пацієнтів діагностовано розгинальний тип перелому, у 16,9% – згинальний тип перелому. Черезвиросткові переломи плеча були діагностовані у 85,5% випадках масиву дослідження, надвиросткові – у 14,5%. Лікування хворих з наслідками травм ділянки ліктьового суглоба представляє великі труднощі і залишається однією з найскладніших проблем у дитячій травматології. Залежно від наявності ротаційного зміщення і тяжкості перелому найчастіше використовуються наступні види лікування: консервативне, остеосинтез спицями або апаратом Ілізарова. Ідеальна репозиція та стабільна фіксація уламків при цих пошкодженнях необхідна не тільки для забезпечення своєчасної консолідації перелому, відновлення анатомічної цілісності та форми дистального відділу плечової кістки, а й для попередження розвитку деформації в ділянці ліктьового суглобу. Деформації ліктьового суглобу при черезвиросткових і надвиросткових переломах плеча, на відміну від деформації іншої локалізації, не піддається коригуванню і в подальшому лише збільшується та в підсумку може призвести до порушення функції ліктьового суглоба, а нерідко і до інвалідності вже в дитинстві. Таким чином, складна анатомічна локалізація черезвиросткових та надвиросткових переломів плечової кістки у дітей, великі технічні труднощі у співставленні та фіксації відламків, велика вірогідність наявності неврологічних та судинних порушень як в момент травми, так і під час надання медичної допомоги, порушення функції ліктьового суглобу визначають потребу у подальшому дослідженні даної проблеми One of the most frequent injuries of the distal end of the humerus is the trans-condylar and supracondylar fractures of the humerus, which make up 47.5-80% of all intraarticular fractures of the elbow joint in children. Among the injuries of the distal humerus, the supracondylar and supracondylar fractures occur with the greatest frequency and is one of the most common domestic injuries in children aged 3 to 12 years. Our work is based on a retrospective analysis of the treatment of 255 patients treated in the Lviv City Children’s Hospital for the period 2013-2017. 83.1% of patients were diagnosed with flexion fracture, 16.9% – flexion fracture. Transvertebral fractures of the shoulder were diagnosed in 85.5% of cases of the study array, supragingival – in 14.5%. The treatment of patients with the consequences of injuries of the elbow joint presents great difficulties and remains one of the most difficult problems in pediatric traumatology. Depending on the presence of rotational displacement and the severity of the fracture, the following types of treatment are most often used: conservative, osteosynthesis with spokes or Ilizarov apparatus. An ideal reposition and stable fixation of fragments during these injuries is necessary not only to ensure timely consolidation of the fracture, restoration of the anatomical integrity and shape of the distal humerus, but also to prevent the development of deformation in the elbow joint. Deformations of the elbow joint during supracondylar and supracondylar fractures of the shoulder, unlike deformation of another localization, cannot be adjusted and subsequently only increase and as a result can lead to impaired function of the elbow joint, and often to disability already in childhood. Thus, complicated anatomical localization of supracondylar and supracondylar fractures of the humerus in children, great technical difficulties in comparing and fixing fragments, there is a high probability of neurological and vascular disorders, both at the time of injury and during the provision of medical care, impaired function of the elbow joint determine the need for further study of this problem Дод.точки доступу: Трутяк, I. P. Обаранець, О. В. Вільних прим. немає |