Дослідження специфічної антидіабетичної дії перспективного активатора сіртуїну-1 пірабентіну на моделі метаболічної пам’яті у щурів / Н. С. Красова [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2021. - N 2. - С. 71-77 MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (терапия) СИРТУИН 1 -- SIRTUIN 1 (терапевтическое применение) ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HYPOGLYCEMIC AGENTS (терапевтическое применение) ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA Анотація: Фармакологічна активація сіртуїну-1 (SIRT1), яка здатна імітувати обмеження калоражу, знижувати відкладення жирів поряд зі стимуляцією їх утилізації, та, можливо, стирати «метаболічну пам’ять», являє собою перспективну ціль для профілактики і терапії ожиріння та діабету 2 типу. Метою роботи було оцінити специфічну антидіабетичну дію оригінальної гетероциклічної сполуки з умовною назвою пірабентін з доведеною in situ здатністю активувати сіртуїн-1 людини на експериментальній моделі «метаболічної пам’яті» у щурів. Дослідження проведено на статевозрілих самцях щурів Вістар (n=24), яких протягом 5 місяців утримували на високожировому раціоні харчування (ВЖР), контрольна група тварин відповідної статі та віку (n=6) споживала стандартний раціон (СтР). Після завершення 5-місячного періоду ВЖР тварин рандомізували для дослідження протягом наступних двох місяців на 4 групи таким чином: ВЖР/ВЖР+плацебо, ВЖР/СтР+плацебо, ВЖР/СтР+пірабентін (ПБ), ВЖР/СтР+метформін (МФ). ПБ вводили перорально в дозі 50 мг/кг маси тіла у вигляді водної суспензії з Твіном-80 щоденно, препарат порівняння МФ надавали за аналогічною схемою в дозі 100 мг/кг маси тіла, контрольна група отримувала плацебо. Проводили тест толерантності до глюкози та короткий інсуліновий тест, оцінювали масу тіла, масу абдомінальної жирової тканини по фракціям та кров’яний тиск. Цифровий матеріал проаналізували із застосуванням тесту Шапіро-Уїлка, парного та непарного t - критерію Стьюдента і U-критерію Манна-Уїтні Встановлено, що 60-денне введення пірабентіну щурам з моделлю «метаболічної пам’яті», інсулінорезистентністю та ожирінням реалізувалося у статистично значущому зниженні базальної глікемії, інтолерантності до глюкози, маси тіла та маси фракцій абдомінальної жирової тканини тварин зі співставною з препаратом порівняння ефективністю. Це супроводжувалося поліпшенням чутливості до інсуліну та артеріального тиск Дод.точки доступу: Красова, Н. С. Гладких, О. І. Яременко, Ф. Г. Лещенко, Ж. А. Коваленко, А. О. Громаковська, О. Б. Ліпсон, В. В. Полторак, В. В. Вільних прим. немає