Клінічна ефективність резекції сечоводу при інвазивних карциномах верхніх сечовивідних шляхів [Текст] / М. В. Пікуль [та ін.] // Клінічна онкологія. - 2021. - Том 11, N 1/2. - С. 60-65. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: МОЧЕТОЧНИКА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- URETERAL NEOPLASMS (диагностика, лекарственная терапия, хирургия) ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS Анотація: Враховуючи особливості перебігу карцином верхніх сечовивідних шляхів та частий дебют захворювання з наявною нирковою недостатністю, збереження рівня клубочкової фільтрації є вкрай важливим. Ризик рецидиву захворювання більшою мірою залежить від агресивності самої пухлини, а не від обраного типу втручання. Відповідно, пацієнти з більш агресивними пухлинами частіше будуть потребувати наступної системної терапії, проведення якої часто лімітоване рівнем клубочкової фільтрації після радикальної нефруретеректомії. Матеріали та методи. Враховуючи мету та завдання наукової роботи, пацієнтів було розділено на 2 групи: з карциномою сечоводу, що підлягали органозберігаючому лікуванню (основна група) та радикальній нефруретеректомії (контрольна група). Первинними цілями такого аналізу вважалися оцінка профілю безпеки обох видів хірургічних підходів, що включали визначення тривалості оперативного втручання, інтраопераційну крововтрату, рівень післяопераційних ускладнень за оціночною системою Clavien — Dindo, тривалість післяопераційного стаціонарного лікування. Вторинними цілями дослідження були оцінка віддалених функціональних результатів (загальна клубочкова фільтрація, рівень сироваткового креатиніну через 3 міс після оперативного втручання) та онкологічних результатів (рівні безрецидивної, безпрогресивної, канцер-специфічної та загальної виживаності) обох груп. Результати. При статистично співставних показниках загальної клубочкової фільтрації до оперативного втручання (р=0,09) в післяопераційний період отримано кращі показники в групі резекції сечоводу (р=0,002). Варто відмітити, що такого показника було досягнуто, найбільш вірогідно, за рахунок збереженої нирки на боці ураження (19,3 + 4,9 мл/хв). Відтак органозберігаюче лікування дозволяло утримати загальну клубочкову фільтрацію вище 60 мл/хв, що принципово впливало на вірогідність проведення ефективної системної терапії в післяопераційний період. Важливим моментом є також позитивний вплив такого рівня функції нирок на зниження вірогідності настання кардіоваскулярних подій. Групи були ідентичними за кількістю рецидивів у сечовому тракті. Після радикальної нефроектомії у 31% випадків спостерігалися імплантаційні ураження сечового міхура, тоді як після резекції сечоводу показник відповідав 25% (рецидиви в ураженому сечоводі та сечовому міхурі). Таким чином, органозберігаюче лікування статистично достовірно не підвищувало ризик рецидиву в сечовивідній системі (log-rank test; р=0,55). Під час аналізу показників загальної дворічної виживаності також не було відмічено статистичної різниці між хірургічними групами (log-rank test; p=0,62). Висновки. Резекція сечоводу при уротеліальних карциномах верхніх сечовивідних шляхів високого ризику є безпечним оперативним втручанням з точки зору периопераційних ускладнень у порівнянні з радикальною нефректомією. Органозберігаюче лікування у цих пацієнтів достовірно призводить до збереження функції нирки на боці ураження та рівня загальної клубочкової фільтрації вище 60 мл/хв. Рівень локального контролю в сечовій системі є співставним при обох хірургічних підходах, що не погіршує кінцевий онкологічний результат Дод.точки доступу: Пікуль, М. В. Стаховський, Е. О. Войленко, О. А. Стаховський, О. Е. Вітрук, Ю. В. Кононенко, О. А. Семко, С. Л. Гречко, Б. О. Кошель, Д. О. Каркич, О. О. Вільних прим. немає