Попсуйшапка, О. К.     Остеосинтез у разі переломів шийки та вертлюгової зони стегнової кістки в дітей [Текст] / О. К. Попсуйшапка, С. Б. Довгань, О. М. Хомяк // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - N 2. - С. 10-16. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: БЕДРА ШЕЙКИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL NECK FRACTURES (рентгенография, хирургия) БЕДРА ВЕРХНЕЙ ТРЕТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HIP FRACTURES (рентгенография, хирургия) ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (методы) ДЕТИ -- CHILD Анотація: Переломи проксимального відділу стегнової кістки — нечаста травма в дітей, що становить менш ніж 1 % від усіх переломів на рік, проте, зазвичай, обумовлює госпіталізацію та супроводжується ризиком розвитку ускладнень. Нами створено пристрій для з’єднання відламків у разі переломів проксимального відділу стегнової кістки та методику його застосування в дорослих. Пристрій складається зі стрижнів, які загвинчують у шийку голов­ки, діафізарну частину і модуль, який розташовують у підвертлюговій зоні. Стрижні можна з’єднати з модулем під будь-яким кутом у фронтальній площині. Пристрій передбачає певну етапність установлення елементів, що дозволяє ефективно його розташувати з мінімальним руйнуванням кістки. Мета. Викласти власний досвід лікування переломів шийки або вертлюгової зони стегнової кістки в дітей. Матеріал. Наведено досвід лікування 28 дітей із переломом шийки або вертлюгової ділянки стегнової кістки за період 2005– 2020 рр., 11 із них проліковано консервативно зі зас­тосуванням скелетного витягнення. Остеосинтез авторсь­ким пристроєм виконано 17 пацієнтам: 15 проведено закриту репозицію, 2, у разі міжвертлюгового перелому, — відкриту. Детально описано методику остеосинтезу та післяопераційного ведення пацієнтів. Результати. У дітей, яких лікували консервативно, зрощення відламків досягнуто в терміни 5–7 міс., у одного з них — у положенні варусної деформації. На відміну від консервативного лікування після остеосинтезу діти через декілька днів починали ходити за допомогою милиць, дозовано приступаючи на ушкоджену кінцівку. Видалення пристрою проведено 16 пацієнтам через 5–8 міс., констатовано повне зрощення відламків в анатомічному їхньому положенні. Патологічних реакцій тканин на металевий пристрій не було. Висновки. Запропонований пристрій і методику закритого остеосинтезу з його використанням у разі переломів вертлюгової зони в дітей можна рекомендувати в практику дитячої травматології Дод.точки доступу: Довгань, С. Б. Хомяк, О. М. Вільних прим. немає