Вирва, О. Є.     Сучасні тенденції в лікуванні переломів кульшової западини (огляд літератури) [Текст] / О. Є. Вирва, Д. Б. Ватаманіца // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - N 2. - С. 83-91. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ВЕРТЛУЖНАЯ ВПАДИНА -- ACETABULUM (повреждения, рентгенография, хирургия) ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (диагностика, классификация, рентгенография, терапия, хирургия) ОБЗОР -- REVIEW Анотація: Переломи кульшової западини відомі своїми наслідками, що порушують функцію кульшового суглоба та призводять до інвалідизації в 73–88 % випадків. Саме тому вибір оптимальної лікувальної тактики залишається відкритим питанням. Мета огляду. Виділити основні клініко-анатомічні характеристики травматичних ушкоджень кульшового суглоба, особливості діагностики, які впливають на вибір лікувальної тактики, оцінити ефективність відомих способів лікування переломів кульшової западини та перспективи подальших досліджень. Методи. Проаналізовано рандомізовані дослідження, які відображають результати лікування пацієнтів із переломами кульшової западини залежно від його способу. Пошук літератури здійснено в базі даних PubMed Central. Результати. Кульшовий суглоб — складна двокомпонентна шарнірна система. Ураження всіх елементів суглоба під час травми створює умови для розвитку широкого спектра ускладнень і вторинних змін, урахувати які необхідно під час планування лікування. Перелом кульшової западини є внутрішньосуглобовим ушкодженням, під час діагностики якого вирішальну роль відіграють методи візуалізації. Лікування на сьогодні здійснюють консервативним і хірургічним способами. Останній можна поділити на два напрями — остеосинтез та ендопротезування. Анатомічна репозиція та стабільна фіксація фрагментів здебільшого є запорукою задовільного функціонального результату, проте розвиток післятравматичних змін у суг­лобі може призвести до повторних хірургічних втручань і, урешті, тотального ендопротезування. Останніми роками первинне ендопротезування успішно застосовують для лікування переломів кульшової западини, що дає змогу скоротити час перебування хворого в стаціонарі та період реа­білітації, уникнути вторинних дегенеративних змін у суглобі. Висновки. Первинне ендопротезування — ефективний лікувальний захід, проте, технічні аспекти надійної фіксації ацетабулярного компонента ендопротеза недостатньо обґрунтовані та висвітлені в сучасній літературі й становлять значний дослідницький інтерес Дод.точки доступу: Ватаманіца, Д. Б. Вільних прим. немає