Diehl, C.     Skin disorders in patients with diabetes mellitus: a review [Text] = Шкірні розлади у пацієнтів із цукровим діабетом: огляд літератури / C. Diehl // Український журнал дерматології, венерології, косметології : науково-практичне видання. - 2021. - N 3. - P54-65. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS КОЖНЫЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- SKIN MANIFESTATIONS ОБЗОР -- REVIEW Анотація: Diabetes mellitus (DM) is a frequent metabolic disease whose prevalence is estimated to be around 9.3 % in the world population in the age group 20—79, corresponding to 463 million affected subjects. Moreover, this prevalence will probably increase in the course of the next years. It accounts for more than 90% of the diabetic patients. Besides systemic complications, those ay also be observed in dermatology. According to the region, the prevalence of skin disorders in patients suffering DM is ranging from 35.4 to 98.8 %. This makes these symptoms a frequent cause of consultation in dermatological practice. The most occurring disorders are skin infections, but yellow nails, candidiasis, acrochordons, limited joint mobility and idiopathic guttate hypomelanosis may also be frequently observed. Diabetic dermopathy and diabetic foot syndrome are also common, such as pigmentation disorders such as acanthosis nigricans and vitiligo. Differences between patterns of lesions remain unclear among types of DM (type 1 or type 2). Overall, cutaneous infection and xerosis showed to be highly prevalent and important skin disorders in several studies, regardless DM type. Among cutaneous infections, fungal aetiology appears to be the most common and those with bacterial origin are the less frequent. DM affects the skin through several mechanisms — High levels of glycaemia strongly affect skin homeostasis by impairing the normal functioning of keratinocytes in vitro, decreasing their proliferation and differentiation. They also lead to advanced glycation end products (AGEs) formation. The latter are formed from glycation of proteins, lipids and nucleic acids. They have various deleterious effects at skin levels: inducing reactive oxygen species (ROS) formation, impairing ROS clearance, as well as intra and extracellular proteins function, and inducing pro inflammatory cytokine through nuclear factor κβ (NF-κβ) pathway. AGE alters collagen properties, decreasing flexibility and solubility and increasing its rigidity, thickening dermal collagen, with increased cross linking from non-enzymatic glycosylation, participating in the development of fibrosis. In diabetic patients, the vascular changes found in the skin are similar to those caused by UV-exposure, i. e. thickening of the vessels walls, increasing from thigh to foot and most marked in the capillaries and leading to failure of vascular responsiveness This paper is aimed to summarize all these pathologies, reporting their prevalence, giving a brief description of the symptoms, of their pathogenesis and guidelines for their management. Dermatologists have a key role in their treatment, but also in detecting new cases of DM when taking in charge these pathologies. They must also promote glycaemic control by these patients Цукровий діабет (ЦД) — це часте метаболічне захворювання, поширеність якого оцінюється приблизно в 9,3 % серед населення світу у віковій групі 20—79 років, що відповідає 463 млн хворих. Більше того, захворюваність на цю хворобу, ймовірно, збільшиться протягом наступних років. На її частку припадає понад 90 % хворих на цукровий діабет. Системні ускладнення також можуть спостерігатися в дерматології. Залежно від регіону поширеність шкірних захворювань у хворих на ЦД становить від 35,4 до 98,8 %, що робить ці симптоми частим приводом для консультацій в дерматологічній практиці. Найбільш поширеними захворюваннями є шкірні інфекції, але також часто можуть спостерігатися жовті нігті, кандидоз, акрохордони, обмежена рухливість суглобів і ідіопатичний каплевидний гіпомеланоз. Також поширені діабетична дермопатія і синдром діабетичної стопи з виявами порушення пігментації, зокрема чорним акантозом і вітиліго.Відмінності між типами ураження залишаються неясними для різних типів ЦД (типу 1 або типу 2). Загалом шкірна інфекція і ксероз виявилися дуже поширеними і важливими шкірними захворюваннями в кількох дослідженнях, незалежно від типу ЦД. Шкірні інфекції грибкової етіології є найбільш поширеними, а інфекції бактеріального походження трапляються рідше. ЦД впливає на шкіру за допомогою кількох механізмів. Високий рівень глікемії дуже впливає на гомеостаз шкіри, порушуючи нормальне функціонування кератиноцитів in vitro, зменшуючи їхню проліферацію і диференціювання. Вони також призводять до утворення кінцевих продуктів глікування (КПГ). Останні утворюються внаслідок глікування білків, ліпідів і нуклеїнових кислот. Вони мають різні патологічні впливи на шкіру: утворюють активні форми кисню (АФК), погіршують кліренс АФК та функцію внутрішніх позаклітинних білків, індукуюють прозапальні цитокіни за допомогою шляху ядерного фактора κβ (NF-κβ ). КПГ змінюють властивості колагену, зменшуючи його гнучкість і розчинність та збільшуючи жорсткість, потовщуючи шкірний колаген, збільшуючи зшивання за рахунок неферментативного глікування, та беручи участь у розвитку фіброзу. У пацієнтів з цукровим діабетом судинні зміни в шкірі аналогічні змінам, спричиненим впливом ультрафіолету, зокрема потовщення стінок судин, яке збільшується від стегна до стопи і найбільш виражене в капілярах, що призводить до порушення чутливості судин. Ця стаття має на меті узагальнення всіх цих патологій, надання інформації щодо їхньої поширеності, короткий опис симптомів, патогенезу і принципів їхнього лікування. Дерматологи відіграють ключову роль у їхньому лікуванні, а також у виявленні нових випадків ЦД. Вони також повинні контролювати глікемію у цих пацієнтів Вільних прим. немає