Теплюк, Ю. В.
    Аналіз молекулярних механізмів розвитку актинічного кератозу: огляд літератури [Текст] / Ю. В. Теплюк // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2021. - N 3. - С. 66-71. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-головна:
КЕРАТОЗ АКТИНИЧЕСКИЙ -- KERATOSIS, ACTINIC (лекарственная терапия, этиология)
БОУЭНА БОЛЕЗНЬ -- BOWEN'S DISEASE (лекарственная терапия, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Мета роботи — вивчити молекулярні механізми розвитку актинічного кератозу (АК) та порівняти їх із хворобою Боуена
Матеріали та методи. Представлено огляд літератури, аналіз національних та міжнародних протоколів з діагностики АК, що відповідають критеріям відбору. Враховано роботи як мінімум з однією рекомендацією за сценарієм діагностики АК, опублікованих після 2015 р. Систематичний огляд літератури засновано на результатах сучасних досліджень, що містять докладний опис проведення молекулярної діагностики тих чи інших протоонкогенів для встановлення остаточного діагнозу. Також розглянуто міждисциплінарні настанови для більш поглибленого вивчення всіх можливих діагностичних критеріїв. Результати та обговорення. Дотепер остаточно досконально не вивчені і не згруповані в єдиний огляд молекулярні механізми розвитку АК. В більшості джерел є відомості тільки про білок р53 як основний транскрипційний фактор, що регулює апоптоз. Однак результати досліджень, проведених протягом останніх років, доводять достатній вплив і СD95, який так само, як і р53, індукує апоптоз і відіграє провідну роль у розвитку АК. Усі передракові та злоякісні новоутворення шкіри виникають внаслідок мутацій в клітинах, що спричиняють порушення апоптозу, але досі немає рекомендацій і чіткого алгоритму діагностики, який дасть змогу швидше встановити остаточний діагноз і зробити вибір на користь того чи іншого методу лікування.Висновки. АК і хвороба Боуена є різними стадіями розвитку одного і того самого злоякісного процесу, що відрізняються за проліферативною активністю клітин та експресією протоонкогенів CD95, bcl-2 та p16, які можна використовувати як диференційно-діагностичні маркери. Завдяки саме ранній діагностиці можливо обрати най­оптимальніший варіант лікування з урахуванням сучасних протоколів
Вільних прим. немає