Турчина, Н. С. Ризик розвитку рецидиву ішемічного інсульту протягом трьох років на тлі підтвердженої маніфестної вірусної інфекції [Текст] = The risk of stroke recurrent for three years against the background of the development of an overt viral infection / Н. С. Турчина, Т. М. Черенько // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. - 2021. - N 4. - С. 5-11. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: ИНСУЛЬТ -- STROKE (вирусология, патофизиология, профилактика и контроль) РЕЦИДИВ -- RECURRENCE SIMPLEXVIRUS -- SIMPLEXVIRUS (иммунология, патогенность) ORTHOMYXOVIRIDAE -- ORTHOMYXOVIRIDAE (иммунология, патогенность) КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции) Анотація: Повторний інсульт викликає важчу інвалідизацію та вищу смертність, ніж перший, що зумовлює продовження пошуку й поліпшення вторинної профілактики. Перенесена інфекція є тимчасовим незалежним тригером ішемічного інсульту (ІІ) та потребує оцінки як фактор ризику (ФР) розвитку рецидиву. Мета роботи — оцінити ризик впливу маніфестної вірусної інфекції на розвиток повторного інсульту протягом трьох років та визначити його незалежні предиктори. Матеріали та методи. За 5 років, у період від 2015 по 2020 рік, у неврологічному та відділенні ЦВП Олександрівської клінічної лікарні м. Києва обстежено 70 хворих на ІІ з маніфестацією вірусної інфекції протягом 2 тижнів до госпіталізації з її підтвердженням за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), які становили основну групу (ОГ) та за тяжкістю інсульту, середнім віком, гендерними показниками збігалися із групою порівняння (ГП), яку становили 220 хворих без ознак вірусної маніфестації за 2 тижні до інсульту. Тяжкість неврологічного дефіциту оцінювали за шкалою оцінки тяжкості інсульту Національного інституту здоров’я NIHSS(National Institute of Health Stroke Scale). Визначали патогенетичний підтип інсульту, користуючись TOAST-критеріями [2]. Результати. Кумулятивна частота рецидиву інсульту протягом трьох років була більшою у хворих ОГ: 17,4% (безрецидивне виживання, 82,6±4,58%) відносно ГП — 12,1% (безрецидивне виживання, 87,9±2,2%), р=0,240. У разі наявності в крові щонайменше двох типів вірусів, частота рецидиву зростала до 22,8% (імовірність безрецидивного виживання, 77,2±6,05%), у ГП — 12,1% (імовірність безрецидивного виживання, 87,9±2,2%), р=0,0470. За наявності HSV1 ризик розвитку рецидиву інсульту в ОГ відносно ГП підвищувався у 2,16 раза: ВР=2,16; 95% ДІ: 1,15-4,04 (р=0,0154); HSV2 — в 1,69 раза: ВР=1,69; 95% ДІ: 0,76-3,77 (р=0,1983); HНV6 — у 2,49 раза: ВР=2,49; 95% ДІ: 1,05-4,56 (р=0,0356); CMV — у 2,82 раза: ВР=2,82; 95% ДІ: 1,34-5,95 (р=0,0065); EBV — у 2,67 раза: ВР=2,67; 95% ДІ: 1,26-5,68 (р=0,0106); вірусу грипу (VFlu) — у 2,64 раза: ВР=2,64; 95% ДІ: 1,17-5,95 (р=0,0188). Незалежними прогностичними чинниками ризику розвитку рецидиву інсульту протягом трьох років у хворих із вірусною маніфестацією виявились HSV1 (В-коефіцієнт = 4,52), CMV (В-коефіцієнт = 3,63), VFlu (В-коефіцієнт = 4,11) та товщина комплексу інтима-медіа (ТКІМ) (В-коефіцієнт = 10,77), константа –20,57. Була створена математична модель із використанням покрокової мультиваріантної бінарної логістичної регресії. Прогностична цінність моделі висока з площею фігури під кривою ROC=0,971, 95% ДІ: 0,900-0,966, із чутливістю моделі 100,0%, 95% ДІ: 71,5-100,0% та специфічністю 83,1% (95% ДІ: 71,0-91,6%). Висновки. Ризик розвитку рецидиву інсульту з вірусною маніфестацією за наявності герпесвірусів та вірусу грипу достовірно підвищувався протягом трьох років в 1,89 раза та становив 22,8% відносно ГП 12,1%. Незалежними прогностичними чинниками ризику розвитку рецидиву інсуль- ту протягом трьох років у хворих із вірусною маніфестацією згідно з розробленою математичною моделлю з використанням покрокової мультиваріантної бінарної логістичної регресії була наявність у хворого ДНК HSV1, CMV, РНК VFlu та ТКІМ Дод.точки доступу: Черенько, Т. М. Вільних прим. немає |