Kotsalou, E. Polypharmacy in elderly people:epidemiology, consequences and prevention strategies [Text] / E. Kotsalou // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 1. - P75-81. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ЛЕКАРСТВ СХЕМЫ ПРИЕМА СОБЛЮДЕНИЕ -- MEDICATION ADHERENCE КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ И НЕБЛАГОПРИЯТНЫЕ РЕАКЦИИ, СВЯЗАННЫЕ С ЛЕКАРСТВАМИ -- DRUG-RELATED SIDE EFFECTS AND ADVERSE REACTIONS (этиология) СТАРЕНИЕ -- AGING ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC Анотація: Aging is a status often associated with multiple comorbidities which require pharmacologic intervention and complex medication regimens. Aging population results to the increase of chronic diseases and subsequent comorbidities that require concomitant multiple medications. It is reported that about 80 % of elderly have at least one chronic condition, and about half of them have at least two (such as heart disease, hypertension, diabetes mellitus, arthritis, and cancer). According the literature the worldwide polypharmacy prevalence has a wide range (between 5 to 78 %) due to different definitions on the number of medications taken (ranging between 2 and 9) and the different samples studied. In most studies polypharmacy was more common between women and in more elderly people. Many multicenter studies have been performed to define the term of polypharmacy and its prevalence in the elderly population. Polypharmacy is of growing concern for the older adults, because it can be very dangerous for this population due to altered absorption, distribution, metabolism and excretion of the drugs within their body reflecting unexpected pharmacokinetics and pharmacodynamics of various medications. This fact can lead to adverse drug reactions (ADR), drug interactions, noncompliance and reduced adherence, reduced functional status, geriatric syndromes, high risk of hospitalization and possible death. Over the last decade, there are several evaluation tools which can help the General Practitioner prevent the polypharmacy in the elderly. As prescribing for this group of individuals is a very challenging procedure, the General Practitioner should balance between under-treatment, over-treatment and risks and benefits. This review concluded that we need more cross-sectional clinical studies on practical preventive interventions to be applied not only on the population which is already exposed to polypharmacy, but also to the general population Похилий вік і процеси старіння часто пов’язані з багатьма супутніми захворюваннями, що потребують фармакологічного втручання та складних схем прийому препаратів. Старіння населення призводить до збільшення частоти хронічних захворювань і супутньої патології, що потребують одночасного прийому багатьох препаратів. Близько 80 % людей похилого віку мають принаймні одне хронічне захворювання, і близько половини з них мають принаймні два (такі як серцево-судинні захворювання, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, артрит і рак). Згідно з даними літератури, поширеність поліпрагмазії у всьому світі має широкий діапазон (від 5 до 78 %) через різні визначення кількості прийнятих ліків (від 2 до 9). У більшості досліджень поліпрагмазія була більш поширеною серед жінок і людей похилого віку. Проведена низка багатоцентрових досліджень, щоб визначити термін поліпрагмазії та її поширеність серед населення похилого віку. Поліпрагмазія призводить до виникнення побічних явищ, може бути дуже небезпечною для людей похилого віку внаслідок змін всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення ліків із організму, що змінює фармакокінетику та фармакодинаміку різних ліків. Цей факт може призвести до побічних реакцій на лікарські засоби, лікарські взаємодії, невідповідності та зниження рівня прийому, погіршення самопочуття, високого ризику госпіталізації та іншим можливим реакціям. За останні десятиліття розроблено декілька настанов, що можуть допомогти сімейному лікарю запобігти поліпрагмазії у людей похилого віку. Оскільки призначення рецептів для цієї групи осіб є доволі складною процедурою, лікар загальної практики повинен балансувати між недостатнім і надмірним лікуванням, ризиками та перевагами. В підсумку необхідно більше перехресних клінічних досліджень і профілактичних втручань, що застосовуватимуться не лише до населення, яке вже зазнало поліпрагмазії, але й до загальної популяції Вільних прим. немає |