Вплив антагоніста NMDA-рецепторів на показники вуглеводного та ліпідного метаболізму у сирійських золотавих хом’ячків за експериментальної інсулінорезистентності та цукрового діабету / Т. О. Брюханова [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2021. - N 4. - С. 72-79 MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (метаболизм) ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE ОБМЕН ВЕЩЕСТВ -- METABOLISM ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA Анотація: Цукровий діабет (ЦД) є вагомою причиною зростання показників передчасної смертності, а проблема ефективного лікування цієї патології залишається актуальною. У ряді досліджень було продемонстровано потенціальну роль панкреатичних NMDA-рецепторів у глюкозо-стимульованій секреції інсуліну Мета дослідження. Вивчення впливу антагоністу NMDA-рецепторів мемантину на показники вуглеводного та ліпідного обміну за модельованого ЦД та синдрому інсулінорезистентності (ІР) у сирійських золотавих хом’ячків. Матеріали та методи. Дослідження проведене на сирійських золотавих хом’ячках-самцях, у яких моделювали синдром ІР та цукровий діабет (ЦД). Тваринам вводили метформін, антагоніст NMDA-рецепторів мемантин або їх комбінацію протягом 2 тижнів. У сироватці крові визначали показники вуглеводного та ліпідного видів обміну. Результати. За умов експериментального відтворення модельних патологій у тварин відмічалося значуща гіперглікемія та гіперінсулінемія, гіпертриацилгліцеролемія, гіперхолестеролемія та проатерогенні зміни вмісту холестеролу у складі ліпопротеїнів порівняно із тваринами групи інтактного контролю. Введення метформіну корегувало гіперглікемію за ІР та ЦД, проте нормалізація рівня інсуліну мала місце лише за ІР. Мемантин за обох патологій вірогідно зменшував індекс HOMA-IR відносно нелікованих тварин (p˂0,01). Комбіноване застосування препаратів супроводжувалось вірогідною корекцією глікемії та інсулінемії до рівня інтактного контролю і достовірним зменшенням індексу HOMA-IR відносно нелікованої групи (p˂0,01). Застосування метформіну за ІР призводило до вірогідної корекції гіпертриацилгліцеролемії та холестеролу ЛПНЩ (ЛПНЩ-ХС), в той час як за ЦД відбувалось зниження всіх маркерів ліпідного обміну. Монотерапія мемантином за обох патологій приводила до достовірного зменшення вмісту лише ЛПНЩ-ХС, причому за ЦД мемантин перевищував ефективність метформіну. При комбінованому застосуванні препаратів за ІР достовірно нормалізувались вміст загального ХС, триацилгліцеролів та ЛПНЩ-ХС відносно нелікованих тварин, а за ЦД зазначені показники достовірно перевищували аналогічні маркери у групі, яку лікували метформіном. Висновки. Мемантин є перспективними для подальшого дослідження як потенційний антидіабетичний засіб Дод.точки доступу: Брюханова, Т. О. Литкін, Д. В. Загайко, А. Л. Бондарева, А. В. Вільних прим. немає