Суходоля, А. І. Результати хірургічного лікування пацієнтів із хронічною венозною недостатністю в стадії C6 та C6r / А. І. Суходоля, О. В. Коломієць // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 14-21 MeSH-головна: ВЕНОЗНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VENOUS INSUFFICIENCY (хирургия) ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME Анотація: Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування пацієнтів із хронічною венозною недостатністю в стадії С6 та С6r шляхом прискорення загоєння активних трофічних ран. Оцінено результати лікування 97 пацієнтів з хронічною венозною недостатністю з С6 (відкрита трофічна рана) та С6r (рецидив відкритої трофічної рани) класом (CEAP класифікація). Пацієнтів для достовірної оцінки отриманих результатів розділили на дві дослідні групи: ретроспективну – 50 (51,55 %) пацієнтів, яким проводили класичне хірургічне лікування (перев’язування перфорантних вен за Кокет, флебектомія за Наратом) та проспективну – 47 (48,45 %) пацієнтів, яким застосовували класичне хірургічне втручання (кроектомія+флебектомія за Бебкоком та/чи Наратом) у комбінації з розробленим способом лікування трофічних ран. Обов’язковим було проведення картографування патологічно змінених ділянок та маркування для проведення операційного лікування. Післяопераційний моніторинг проводили через 1 місяць та 1 рік після проведеного хірургічного лікування. Результат оцінювали при зіставленні з шкалами VCSS, VDS, VSDS. Середня оцінка клінічної тяжкості до операції (VCSS) в проспективній групі склала – (18,03 ± 1,42) бала, анатомічний рахунок (VSDS – сегментарний рахунок рефлюксу) становив (3,25 ± 0,14) бала, фізичної активності (VDS) – (1,75 ± 0,10) бала. Середня тяжкість захворювання склала (VSS) (23,03 ± 2,06) бала. За показниками середньої тяжкості захворювання (VСSS) впродовж року спостереження встановлено його значне зменшення вже через 1 місяць після проведеного хірургічного лікування за власною методикою. Так, встановлено, що вже через 3 місяці даний показник зменшився в даній групі в 2,62 раза, через півроку – 3,54 раза та через 1 рік після операції – в 5,68 раза (р?0,001). В обох дослідних групах середнє значення “кількість активних ран” до операційного лікування становило (1,89 ± 0,06) бала в проспективній групі та (1,92 ± 0,08) бала в ретроспективній, відповідно, що свідчило про наявність в середньому майже двох активних ран в одного пацієнта. Після проведеного лікування в проспективній групі спостерігали швидку динаміку загоєння ранових поверхонь вже після 1–3 місяці післяопераційного лікування. Цель работы: улучшить результаты хирургического лечения пациентов с хронической венозной недостаточностью в стадии С6 и С6r путем ускорения заживления активных трофических ран. Оценено результаты лечения 97 пациентов с хронической венозной недостаточностью с С6 (открытая трофическая рана) и С6r (рецидив открытой трофической раны) классом (CEAP классификация). Пациентов для достоверной оценки полученных результатов разделили на две исследовательские группы: ретроспективную – 50 (51,55 %) пациентов, которым проводили классическое хирургическое лечение (перевязка перфорантных вен по Кокет, флебэктомия по Нарат) и проспективную – 47 (48,45 %) пациентов, которым примененяли классическое хирургическое вмешательство (кроэктомия + флебэктомия по Бэбкок и / или Нарат) в сочетании с разработанным способом лечения трофических ран. Обязательным было проведение картографирования патологически измененных участков и маркировки для проведения операционного лечения. Послеоперационный мониторинг проводили через 1 месяц и 1 год после проведенного хирургического лечения. Результат оценивали при сопоставлении со шкалами VCSS, VDS, VSDS. Средняя оценка клинической тяжести до операции (VCSS) равнялась в проспективной группе (18,03 ± 1,42) балла, анатомический счет (VSDS – сегментарный счет рефлюкса) составил (3,25 ± 0,14) балла, физической активности ( VDS) – (1,75 ± 0,10) балла. Средняя тяжесть заболевания составила (VSS) (23,03 ± 2,06) балла. Анализируя показатель средней тяжести заболевания (VСSS) в течение года наблюдения, отмечено его значительное уменьшение уже через один месяц после проведенного хирургического лечения по собственной методике. Так, установлено, что уже через 3 месяца данный показатель уменьшился в этой группе в 2,62 раза, через полгода – 3,54 раза и через один год после операции – в 5,68 раза (р?0,001). В обоих опытных группах среднее значение “количество активных ран” составляло до операционного лечения (1,89 ± 0,06) балла в проспективной группе и (1,92 ± 0,08) балла в ретроспективной, соответственно, что свидетельствовало о наличии в среднем почти двух активных ран у одного пациента. После проведенного лечения в проспективной группе наблюдалась быстрая динамика заживления раневых поверхностей уже после 1–3 месяца послеоперационного лечения. Дод.точки доступу: Коломієць, О. В. Вільних прим. немає |