Ночвіна, О. А.     Роль інозитолу та його ізомерів в обміні глюкози. Огляд літератури / О. А. Ночвіна, Е. В. Сливка // Репродуктивна ендокринологія = Reproductive endocrinology. - 2021. - N 6. - С. 104-109 MeSH-головна: ГЛЮКОЗА -- GLUCOSE (метаболизм) ИНОЗИТ -- INOSITOL (дефицит) МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (этиология) ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (этиология) БЕСПЛОДИЕ -- INFERTILITY (этиология) ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (этиология) Анотація: Незважаючи на хімічну схожість міо-інозитолу й D-хіро-інозитолу та їхній синергічний вплив на чутливість до інсуліну, вони виконують різні функції. Резистентність до інсуліну – один з етіологічних чинників розвитку синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), цукрового діабету, метаболічного синдрому, безпліддя, порушень менструального циклу й овуляції, ускладнень вагітності, зокрема гестаційного діабету. Міо-інозитол відіграє важливу роль у процесах передавання інсуліну та синтезу гормонів у яєчниках, а також у дозріванні ооцитів, заплідненні, імплантації та розвитку після імплантації Багато досліджень підтверджують позитивний вплив ізомерів інозитолу на метаболічні, гормональні та репродуктивні порушення – як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими препаратами для посилення терапевтичного ефекту й біодоступності. Міо-інозитол характеризується сприятливим профілем безпеки. Дослідження продемонстрували, що його застосування в пацієнток із СПКЯ покращує функцію яєчників і фертильність, зменшує прояви гіперандрогенії, інсулінорезистентності та нормалізує масу тіла. Міо-інозитол і D-хіро-інозитол мають різні механізми впливу на чутливість до інсуліну й виконують різні функції. Збалансованість двох ізомерів забезпечує нормальну гормональну секрецію та роботу яєчників, але наразі невідомо, яким має бути оптимальне співвідношення цих двох ізомерів, через недостатню кількість досліджень високої якості та труднощі вивчення саме відокремленої їхньої дії Сьогодні існують різні комбінації міо- та D-хіро-інозитолу, але їхня ефективність не підтверджена достатньою кількістю досліджень високої якості. При призначенні різних ізомерів інозитолу необхідно враховувати, що при СПКЯ найбільш вивченими є дози від 4000 мг, але за концентрації D-хіро-інозитолу від 1200 мг/добу спостерігаються небажані ефекти. Більшість досліджень свідчать, що при СПКЯ підвищений рівень D-хіро-інозитолу, тому ооцити чутливіші до його передозування, а комбіновані препарати потребують додаткового вивчення. Наразі в літературі немає єдиної думки щодо переваги комбінованих препаратів міо- та D-хіро-інозитолу над монотерапією міо-інозитолом. Монотерапія міо-інозитолом є більш вивченою і безпечною. Дод.точки доступу: Сливка, Е. В. Вільних прим. немає