Вплив різного режиму освітлення на морфометричну характеристику нейронів паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів [Текст] / Р. Є. Булик [та ін.] // Клінічна та експериментальна патологія. - 2021. - Т. 20, № 3. - С. 11-18. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-головна:
ОСВЕЩЕННОСТЬ -- LIGHTING
НЕЙРОНЫ -- NEURONS
ГИПОТАЛАМУСА ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОЕ ЯДРО -- PARAVENTRICULAR HYPOTHALAMIC NUCLEUS
Анотація: Паравентрикулярні ядра (ПВЯ) гіпоталамуса є вегетативним центром координації функцій і складаються з низки нейронних популяцій – суб’ядер, які різняться структурно-функціональними особливостями і характером нервових зв’язків із різними відділами нервової і нейроендокринної систем. При вивченні стресових реакцій і дії стрес-лімітувальних чинників постає важливим дослідження субпопуляцій нейронів ПВЯ гіпоталамуса, що синтезують стрес-рилізинг гормони, які ініціюють стресорні реакції організму. Одним з основних чинників, що проявляють виражений ефект у регуляції секреції АКТГ, є кортикотропін-рилізинг фактор (КРФ). КРФ-імунореактивна мітка виявлена, здебільшого, у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогоднішнього часу немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалою зміною режиму освітлення. Мета роботи – з’ясувати вплив різного режиму освітлення на морфометричну характеристику медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса зрілих та старих щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на 72 нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 6 серій, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювали о 14.00 і о 02.00 год з наступним морфометричним та статистичним дослідженням. Результати. Морфометрична оцінка медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса (мдПВЯ) щурів виявила добову динаміку показників. Встановлено, що як у старих, так і в зрілих щурів при звичайному освітленні помітно знижується їх середній об’єм (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00. Відповідно ядерно-цитоплазматичне співвідношення (ЯЦС) о 02.00 зростає порівняно з 14.00. При утримуванні тварин за умов постійного освітлення встановлено більш виражені зміни досліджуваних структур. Зокрема, зменшується об’єм нейроцитів мдПВЯ гіпоталамуса як у зрілих, так і у старих щурів порівняно з щурами при стандартному режимі освітлення і ще більше – порівняно зі щурами за умов світлової депривації. У відповідності до цього змінюється й ЯЦС. Знижується й середня кількість нейроцитів на стандартній площині гістологічного зрізу порівняно з іншими режимами освітлення. Необхідно також вказати на те, що за умов світлової стимуляції у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, тоді як об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження в середньому не змінюється. Це віддзеркалюється відповідно і на ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих щурів при світловій стимуляції у нейронах мдПВЯ достовірно не знижується середній об’єм нейронів о 02.00 порівняно з 14.00, як і об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження, відповідно до цього, ЯЦС о 02.00 залишається сталим порівняно з 14.00 і середня кількість нейроцитів у мдПВЯ на стандартній площині гістологічного зрізу не змінюється в різні періоди доби. Водночас, за різних модифікацій світлового режиму досліджувані цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж такі у зрілих щурів. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність мдПВЯ гіпоталамуса зрілих і старих щурів. Зокрема, в обох досліджуваних групах щурів при звичайному освітленні вірогідно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00, відповідно, ЯЦС о 02.00 зростає порівняно з 14.00. Усі цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж у зрілих щурів. 2. Постійне освітлення викликає більш виражені зміни морфометричних параметрів мдПВЯ гіпоталамуса, ніж світлова деривація: у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, що віддзеркалюється і на зміні ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих Паравентрикулярні ядра (ПВЯ) гіпоталамуса є вегетативним центром координації функцій і складаються з низки нейронних популяцій – суб’ядер, які різняться структурно-функціональними особливостями і характером нервових зв’язків із різними відділами нервової і нейроендокринної систем. При вивченні стресових реакцій і дії стрес-лімітувальних чинників постає важливим дослідження субпопуляцій нейронів ПВЯ гіпоталамуса, що синтезують стрес-рилізинг гормони, які ініціюють стресорні реакції організму. Одним з основних чинників, що проявляють виражений ефект у регуляції секреції АКТГ, є кортикотропін-рилізинг фактор (КРФ). КРФ-імунореактивна мітка виявлена, здебільшого, у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах паравентрикулярних ядер гіпоталамуса щурів. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогоднішнього часу немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалою зміною режиму освітлення. Мета роботи – з’ясувати вплив різного режиму освітлення на морфометричну характеристику медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса зрілих та старих щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на 72 нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 6 серій, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювали о 14.00 і о 02.00 год з наступним морфометричним та статистичним дослідженням. Результати. Морфометрична оцінка медіальних дрібноклітинних суб’ядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса (мдПВЯ) щурів виявила добову динаміку показників. Встановлено, що як у старих, так і в зрілих щурів при звичайному освітленні помітно знижується їх середній об’єм (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00. Відповідно ядерно-цитоплазматичне співвідношення (ЯЦС) о 02.00 зростає порівняно з 14.00. При утримуванні тварин за умов постійного освітлення встановлено більш виражені зміни досліджуваних структур. Зокрема, зменшується об’єм нейроцитів мдПВЯ гіпоталамуса як у зрілих, так і у старих щурів порівняно з щурами при стандартному режимі освітлення і ще більше – порівняно зі щурами за умов світлової депривації. У відповідності до цього змінюється й ЯЦС. Знижується й середня кількість нейроцитів на стандартній площині гістологічного зрізу порівняно з іншими режимами освітлення. Необхідно також вказати на те, що за умов світлової стимуляції у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, тоді як об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження в середньому не змінюється. Це віддзеркалюється відповідно і на ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих щурів при світловій стимуляції у нейронах мдПВЯ достовірно не знижується середній об’єм нейронів о 02.00 порівняно з 14.00, як і об’єм їхніх ядер у зазначені періоди дослідження, відповідно до цього, ЯЦС о 02.00 залишається сталим порівняно з 14.00 і середня кількість нейроцитів у мдПВЯ на стандартній площині гістологічного зрізу не змінюється в різні періоди доби. Водночас, за різних модифікацій світлового режиму досліджувані цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж такі у зрілих щурів. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність мдПВЯ гіпоталамуса зрілих і старих щурів. Зокрема, в обох досліджуваних групах щурів при звичайному освітленні вірогідно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 2.00 порівняно з 14.00, відповідно, ЯЦС о 02.00 зростає порівняно з 14.00. Усі цитометричні показники нейронів у старих щурів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж у зрілих щурів. 2. Постійне освітлення викликає більш виражені зміни морфометричних параметрів мдПВЯ гіпоталамуса, ніж світлова деривація: у зрілих щурів у мдПВЯ помітно знижується середній об’єм нейронів (p0,05) о 02.00 порівняно з 14.00, що віддзеркалюється і на зміні ЯЦС, яке о 02.00 зростає порівняно з 14.00. У старих щурів при світловій стимуляції усі вивчені цитометричні показники їх нейронів у середньому є значно нижчими (p0,001), ніж такі у зрілих щурів.
Дод.точки доступу:
Булик, Р. Є.
Сметанюк, О. В.
Власова, К. В.
Кривчанська, М. І.

Вільних прим. немає