Фадєєнко, Г. Д.     Чи впливають лікарські засоби з метаболічною дією на кишкову мікробіоту. Огляд літератури [Текст] = If drugs with metabolic action affect the intestinal microbiota. Literature review / Г. Д. Фадєєнко, О. Є. Гріднєв, С. В. Гріднєва // Сучасна гастроентерологія. - 2022. - № 1/2. - С. 37-47. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA (генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология) АКТИВАЦИЯ МЕТАБОЛИЧЕСКАЯ -- ACTIVATION, METABOLIC (действие лекарственных препаратов, иммунология) ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (использование, методы) ГЕНОМ -- GENOME (генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология) ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC Анотація: Наведено результати досліджень на людях, що показують асоціацію між застосуванням певних лікарських препаратів і зміною складу кишкового мікробіому та його функціонального профілю. Виявлено, що мікробіом кишечника прямо чи опосередковано впливає на метаболізм та ефективність великої кількості препаратів, зумовлюючи варіабельність їхньої активації, інактивації та токсичності. Показано, що понад 800 неантибіотичних препаратів чинять значний вплив на десятки основних видів бактерій, що колонізують шлунково‑кишковий тракт. Наголошується, що незалежно від шляху введення деякі препарати тривало існують у кишечнику та контактують з мікробіомом (парентерально введені лікарські засоби та їхні метаболіти можуть потрапляти в кишечник через секрецію жовчі), тому кишечник є важливим учасником метаболізму лікарських засобів. Наведено дані про основні таксономічні зміни споживачів інгібіторів протонної помпи та показано, що їхня виразність асоціювалася з вищою дозою інгібіторів протонної помпи. Такі зміни мікробіому можуть потенціювати розвиток захворювань, оскільки аналогічні тим, що призводять до зниження колонізаційної резистентності та кишкових інфекцій. Багато уваги приділено наявності асоціації між кишковим мікробіомом та цукрознижувальними препаратами. Наведено дані щодо ролі кишкового мікробіому як основної мішені дії метформіну. Установлено, що метформін спричиняє збільшення чисельності Akkermansia muciniphila, яка корелює з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, серцево‑судинними захворюваннями та запаленням, і кількості лактобацил у верхніх відділах тонкої кишки, що сприяє його антидіабетичному ефекту. Показано, що метформін регулює численні метаболічні шляхи за допомогою взаємодії з кишковою мікробіотою і частково усуває дисбактеріоз, спричинений цукровим діабетом 2 типу, а зміни у популяції мікроорганізмів, що розмножуються при введенні метформіну, тісно пов’язані з його ефективністю та переносністю. Щодо інших антидіабетичних засобів (глітазони, інгібітори a‑глюкозидази, інгібітори дипептидилпептидази‑4, агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1) показано, що одним з основних їхніх ефектів є усунення дисбактеріозу шляхом впливу на джерела поживних речовин для бактерій за рахунок зміни складу і тривалості перебування вуглеводів у кишечнику, що свідчить про їхній взаємозв’язок з кишковим мікробіомом. Установлено, що лактобацили мають інгібувальну активність щодо інгібіторів дипептидилпептидази‑4. У цьому аспекті особливий інтерес можуть становити засоби, що модифікують мікробіом, насамперед пробіотики, пребіотики і антибіотики, оскільки їхнє застосування може значно змінити фармакокінетику препаратів. Патерн кишкового мікробіому, що спостерігається при лікуванні ліраглутидом, є повною протилежністю характерного для метаболічного синдрому. Показано, що прийом статинів пов’язаний зі змінами мікробіому кишечника. Припускають, що реакція холестерину ліпопротеїнів низької густини на прийом статинів може бути зумовлена активністю бактерій, що містять гідролази жовчних солей. Мікробіота кишечника може значною мірою впливати на метаболізм психоактивних препаратів за рахунок модуляції проникності кишечника з подальшим впливом на їхнє всмоктування. З іншого боку, прийом цієї групи препаратів призводить до знач­них змін у мікробіомі кишечника. Дуже важливим і перспективним є вивчення взаємодії мікробіому кишечника і лікарських засобів, які широко використовують, для застосування методів модуляції кишкового мікробіому з метою оптимізації ефективності лікування багатьох захворювань The article presents the results of studies on humans showing the association between the use of specific drugs and changes in the microbial composition of the intestinal microbiome and its functional profile. It was found that the intestinal microbe directly or indirectly affects metabolism and effectiveness of a large number of drugs, causing variability in their activation, inactivation and toxicity. On the other hand, more than 800 non‑antibiotic drugs have also been shown to have significant effects on dozens of major species of bacteria that colonize the gastrointestinal tract. It is also noted that regardless of the route of administration, some drugs will spend considerable time in the intestine and contact the microbiome (parenterally administered drugs and their metabolites may enter the intestine through bile secretion), so the intestine is an important participant in drug metabolism. Data on the main taxonomic changes of PPI users are presented and it is shown that their severity was associated with higher doses of PPIs and that such changes in the microbiome may potentiate the development of diseases, as they are similar to those that reduce colonization resistance and intestinal infections. Much attention is paid to the presence of the association of intestinal microbiome — sugar‑lowering drugs. The data on the role of the intestinal microbiome as the main target of metformin are presented. In addition, metformin has been shown to increase Akkermansia muciniphila, which is known to be correlated with obesity, type 2 diabetes mellitus, cardiovascular diseases, and inflammation, and to increase lactobacilli in the upper small intestine, which will undoubtedly contribute to its antidiabetic effect. Metformin has been shown to regulate numerous metabolic pathways by interacting with the intestinal microbiota and partially eliminate dysbacteriosis caused by type 2 diabetes, and changes in the population of microorganisms that multiply with metformin are closely related to its efficacy and tolerability. With regard to other antidiabetic drugs (glitazones, alpha‑glucosidase inhibitors, DPP‑4 inhibitors, glucagon‑like peptide‑1 receptor agonists), it has also been shown that one of their main effects is the elimination of dysbacteriosis by including bacterial nutrient changes. and the length of stay of carbohydrates in the intestine, which also emphasizes their relationship with the intestinal microbiome. It is also noted that lactobacilli have inhibitory activity against DPP‑4 inhibitors. In this aspect, measures aimed at modifying the microbiome and especially probiotics, prebiotics and antibiotics may be of particular interest, as their use can significantly change the pharmacokinetics of drugs. It is noteworthy that the pattern of intestinal microbiome observed during treatment with liraglutide is the complete opposite of what is characteristic of the metabolic syndrome. The article shows that statin intake is also associated with changes in the intestinal microbiome and hypothesizes that the response of low‑density lipoprotein cholesterol to statins may be due to the activity of bacteria containing bile hydrolases. It is also noted that the intestinal microbiota can have a significant effect on the metabolism of psychoactive drugs by modulating intestinal permeability with subsequent effects on their absorption, and on the other hand taking this group of drugs leads to significant changes in intestinal microbiome. As a result, it is concluded that today it is very important and promising to study the interaction of intestinal microbiome and the most widely used drugs for the application of methods of modulation of intestinal microbiome to optimize the effectiveness of treatment of many diseases Дод.точки доступу: Гріднєв, О. Є. Гріднєва, С. В. Вільних прим. немає